Упрощенная HTML-версия
Розділ 10
спостерігають рідко. У піхві також можуть виявляти гетеротопії слизової
оболонки матки (ендометріоз).
ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ МАТКИ
Нині відзначають значне зростання показника доброякісних пухлин
матки. Пов’язують це із впливом на організм жінок несприятливих чинни
ків навколишнього середовища, нервово-психічним перенапруженням, що
відбивається на гормональній функції. Серед доброякісних пухлин матки
переважно діагностують лейоміому.
Лейоміома
(міома, фіброміома, фіброма матки) — доброякісна, добре
відокремлена, капсульована пухлина, яка розвивається з м’язової тканини
тіла або шийки матки.
Виявляють у 20—25 % жінок віком понад 35 років, останнім часом
збільшилась частота розвитку пухлин у жінок молодого віку.
Лейоміома є дисгормональною пухлиною з порушенням у системі
гіпоталамус—гіпофіз—надниркові
залози—яєчники.
Дисгормональна
природа зумовлена наявністю певних метаболічних порушень, функціо
нальною недостатністю печінки, а також нерідко порушенням жирового
обміну.
До чинників ризику розвитку лейоміом матки належать:
1) спадковість;
2) порушення менструальної функції, починаючи з менархе, гіперестро-
генія;
3) статевий інфантилізм;
4) порушення репродуктивної функції;
5) рецидивні запальні захворювання статевих органів;
6) багаторазові вишкрібання слизової оболонки тіла матки та штучні
аборти;
7) екстрагенітальна патологія з порушенням вуглеводного, ліпідного та
інших видів обміну.
Лейоміома має вигляд поодиноких або численних вузлів, які можуть
бути різних розмірів — від маленької горошини до пухлини, що заповнює
всю черевну порожнину. Розрізняють вузлову і дифузну форми лейоміо-
ми, найчастішою є вузлова форма.
Пухлина загалом (95 %) уражує тіло матки, у 4—5 % випадків —
шийку матки.
Залежно від напрямку росту пухлини в м’язовій оболонці матки
розрізняють такі форми локалізації вузлів:
інтрамуральну,
або
інтерсти-
цісиїьну
(пухлина розміщена в товщі стінки матки — 60 %),
субмукозну,
або
підслизову
(пухлина росте в напрямку до порожнини матки і розміщується
202