Упрощенная HTML-версия
АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ЖІНОЧИХ
СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
Анатомія жіночих статевих органів стабільна, проте залежить від віку,
стану організму жінки (наявності або відсутності вагітності) та її прилег
лих органів (наповнення сечового міхура, прямої кишки).
Жіночі статеві органи поділяють на зовнішні і внутрішні, межею між
ними є дівоча перетинка. Зовнішні статеві органи відповідають за статеве
чуття, внутрішні пов’язані з репродуктивною функцією.
ЗОВНІШНІ СТАТЕВІ ОРГАНИ
Вульва (жіноча соромітна ділянка;
vulva
) — це зовнішня анатомічна
частина статевих органів, яка обмежена попереду лобковим підвищенням,
позаду відхідником, з боків пахвинними складками. До неї належать: лоб
кове підвищення, великі та малі сороміт
ні губи, клітор, дівоча перетинка (пліва),
присінок піхви, великі присінкові залози,
промежина (мал. 1).
Лобкове підвищення (лобок;
mons
pubis, mons Veneris)
складається зі шкіри,
вкритої волоссям, і скупчення підшкір
ної жирової клітковини, що розміщене
над лобковим симфізом; ділянка нижньої
частини передньої черевної стінки відме
жована надлобковою складкою та двома
пахвинними складками у вигляді три
кутника. У жінок репродуктивного віку
верхня межа росту волосся на лобково
му підвищенні має вигляд горизонталь
ної лінії (оволосіння за жіночим типом).
Ріст волосся по середній лінії живота в
напрямку до пупка вказує на ендокринні
порушення (оволосіння за чоловічим ти
пом). Характер оволосіння на лобковому
підвищенні пов’язаний зі зміною гормо
нальної функції яєчників і надниркових
РОЗДІЛ з
34
Мал.
1.
Зовнішні жіночі статеві
органи:
І
— лобкове підвищення;
2
— клі
тор;
3
— зовнішнє вічко сечівника;
4
— мала соромітна губа; 5 — велика
соромітна губа;
б
— дівоча перетин
ка; 7 — отвір піхви;
8
— задня спайка;
9
— промежина;
10
— відхідник