Упрощенная HTML-версия
Акушерська патологія
36
1) маткова
(pars uterina),
або iнтерстицiальна
(pars
interstitialis),
що проходить у товщi стiнки матки;
2) перешийок
(pars isthmica),
або iстмiчна
(isthmus
tubae uterinae), —
найтонша її частина (2–3 мм);
3) ампула маткової труби
(pars ampullaris, s. аmpulla
tubae uterinae);
4) лiйка маткової труби
(infundibulum tubae uteri
nae)
: краї
infundibulum
утворенi очеревинно епiтелi
альними торочками
(fimbriae tubae).
Одна з фiмбрiй,
що прикрiпляється до яєчника, називається яєчнико
вою торочкою
(fimbria ovarica).
Стiнка маткової труби має три оболонки (шари):
серозну, м’язову, слизову (рис. 1.2.57, 1.2.58).
Серозним покривом маткової труби
(tunica serosa)
є верхня частина широкої зв’язки матки, яка утворює
брижу маткової труби
(mesosalpinx).
Труба покрита
очеревиною зверху i з бокiв. Нижнiй край сполучаєть
ся з клiтковиною, в якiй проходять судини, нерви
(рис. 1.2.59).
М’язова оболонка
(tunica muscularis)
складається
з трьох шарів непосмугованих волокон: зовнiшнього
поздовжнього (пiдочеревинного); середнього цирку
лярного; внутрiшнього поздовжнього (пiдслизового).
Слизова оболонка має численнi поздовжнi склад
ки, найбiльш виразнi в ампулярному вiддiлi труби,
i вкрита одношаровим цилiндричним вiйчастим епi
телiєм (рис. 1.2.60, 1.2.61).
Особливостi положення труби полягають у гори
зонтальному розміщенні її перешийка при верти
кальному положенні тiла жiнки. На рiвнi матково
го кута яєчника труба ампулою повертається довер
ху пiд прямим кутом по передньому краю яєчника
до трубного його кiнця i обходить яєчник, прими
кає до заднього його краю.
У вагiтних труби збiльшуються у дiаметрi, слизо
вi оболонки гiперемійованi; зменшується висота
вiйчастих i секреторних клiтин, збiльшується кiль
кiсть глiкогену.
Внаслідок росту матки змiнюється положення
маткових труб. При доношенiй вагiтностi труби зви
сають уздовж ребер матки.
Для пiсляпологового перiоду характерна iн
фiльтрацiя власної пластини
(lamina propria).
3
2
1
4
5
Рис. 1.2.57.
Маткова труба (поперечний розріз):
1
— складки слизової оболонки;
2
— власна пластинка
слизової оболонки;
3
— м’язова оболонка;
4
— кровоносна
судина;
5
— серозна оболонка
Рис. 1.2.58.
Маткова труба (загальний вигляд; попереч
ний розріз). Гематоксилін еозин.
×
200
Кровопостачання маткових труб здiйснюється
гiлками
(ramus tubarii) a. uterina, a. ovarica
(див. рис.
1.2.51).
Венозна кров iз маткових труб
(v. tubaria)
надхо
дить у
plexus venosus uterinus.
Лiмфа вiд маткових труб надходить до
nodi lympha
tici lumbales.
Матковi труби iннервуються через
plexus ovaricus
та
plexus uterovaginalis
, мають симпатичну i парасим
патичну iннервацiю.
Яєчник
(ovarium, oophoron)
є парною жiночою ста
тевою залозою миндалеподібної форми, сiруватого
кольору, з горбистою поверхнею, завдовжки 3–4 см,
завширшки 2–2,5 см, завтовшки — 1–1,5 см i масою
6–8 г, що продукує жiночi статевi клiтини й жiночi
статевi гормони — естрогени, прогестерон (рис.
1.2.62).
У яєчнику видiляють двi поверхнi: медiальну
(fa
cies medialis)
i латеральну
(facies lateralis),
два краї:
прямий, брижовий
(margo mesovaries)
i опуклий,
вiльний
(margo liber),
два кiнці: трубний
(extremitas
tubaria)
i матковий
(extremitas uterina).
Внутрiшня
поверхня яєчника повернута до середньої лiнiї таза,
латеральна — примикає до бокової стiнки таза з вiд
повiдного боку, внутрiшнiй вiльний край поверну
Рис. 1.2.59.
Маткова труба. М’язова та серозна оболон
ки. Гематоксилін еозин.
×
200