Упрощенная HTML-версия
205
Розділ 7
РЕПРОДУКТИВНА ФІЗІОЛОГІЯ
Вагітність: загальні положення
Бурхливий еволюційний розвиток, покращання харчування протягом останніх
кількох століть привів до змін будови, зросту і маси тіла жінки, що сприяло більш
ранньому настанню менархе та овуляції, скороченню періоду лактації за рахунок по
пуляризації штучного годування, зменшенню тривалості пов’язаних з дітонароджен
ням періодів ановуляції та аменореї. У зв’язку з бажанням сучасних жінок мати не
більше двох вагітностей і годувати груддю не більше кількох тижнів, лише близько
20 яєчникових (менструальних) циклів елімінується внаслідок вагітності і лактацій
ної аменореї (ановуляції). За відсутності фармакологічного та хірургічного впливу
сучасна жінка має близько 500 овуляторних циклів. Овуляція є основною функцією
яєчника і відбувається внаслідок складних взаємодій у системі мозок — гіпофіз — яєч
ники. Ендокринні зміни в яєчниковому циклі спрямовані на досягнення овуляції, ре
генерацію ендометрія після завершення нефертильного циклу (менструації) або
підготовку слизової оболонки матки до наступної вагітності (імплантації).
Розвиток плодово?материнських взаємовідношень.
Після запліднення розвиток ва
гітності керується бластоцистою, ембріоном, плодом та екстраембріональними тка
нинами. Біомолекулярна комунікаційна система встановлюється між зиготою — бла
стоцистою — ембріоном — плодом і матір’ю, яка діє від моменту перед нідацією до
розродження, триває протягом періоду грудного годування і, деякою мірою, цей зв’я
зок продовжується все життя. Раніше вважали, що ця cистема є однонаправленою і
спрямована на постачання живильних речовин від матері до плода. Тепер відомо, що
плід також відсилає матері численну інформацію, тобто ця система є двонаправленою.
Плодово материнські взаємовідношення є важливими для успішної імплантації
бластоцисти, розпізнавання матір’ю вагітності, імунологічного сприйняття зародка
(концептуса), підтримки й адаптації матері до вагітності, живлення і дозрівання пло
да, і, можливо, ініціації пологів. Ці фізіологічні процеси ініціюються ембріонально
фетальними тканинами і модифікують материнську відповідь.
Плодово материнська комунікаційна система має дві основні ланки. Однією з них
є
плацентарна ланка,
функціональними компонентами якої є живильні, ендокринні
та імунні процеси. Другою є
паракринна ланка
,
функціональні компоненти якої спря
мовані на імунологічне сприйняття та підтримання вагітності, гомеостаз амніотич
ної рідини і фізичний захист плода (рис. 7.1).
Плацентарна ланка цієї системи підтримується двома основними факторами. Пер
шим є постачання материнської крові у міжворсинчастий простір плаценти через ен
дометріальні (децидуальні спіральні) артерії. Материнська кров залишає ці судини і