Упрощенная HTML-версия
28
Акушерство і гінекологія. Том 1
вагітним І і ІІ груп динамічного спостереження надається у пологових відділеннях
районних, центральних районних лікарень, в яких відсутні відділення анестезіології
та інтенсивної терапії, але забезпечено цілодобове чергування лікаря анестезіолога
(чергування на дому). Стаціонарна акушерська допомога вагітним високого ризику
виникнення ускладнень перинатального періоду надається в лікувально профілактич
них закладах ІІІ рівня.
Основні показники діяльності лікувально
профілактичних закладів.
При оцінці
діяльності жіночої консультації враховуються такі показники, як материнська та пе
ринатальна смертність, відсоток невиношування (викидні, передчасні пологи), час
тота пізніх гестозів, у тому числі їх тяжких форм, еклампсії; співвідношення вагіт
ностей, які закінчилися штучними абортами та пологами. Основними показниками
роботи акушерського стаціонару є материнська захворюваність та смертність, пери
натальна, неонатальна смертність, захворюваність новонароджених, пологовий трав
матизм матерів та дітей.
Материнська смертність (МС)
— це всі випадки смерті жінок під час вагітності,
пологів та після них протягом 42 днів, за винятком випадків смерті, не пов’язаних з
генеративною функцією жінки (травми, пожежі тощо). Показник материнської смерт
ності розраховується як співвідношення померлих жінок у період виконання гене
ративної функції до 100 000 живонароджених дітей (окрім загиблих під час аварій):
МС =
×
100 000.
Основними причинами материнської смертності є екстрагенітальні захворюван
ня, пізні гестози, гнійно септичні ускладнення, маткові кровотечі при пологах і в
післяпологовому періоді, в тому числі при розриві матки. В боротьбі з материнською
смертністю провідна роль належить правильній організації та якості медичного об
слуговування всього жіночого населення. За даними ВООЗ, материнська смертність
в економічно розвинутих країнах становить 5–15 на 100 000 новонароджених.
Перинатальна смертність (ПС)
— це частота втрати життєздатних плодів, які за
гинули внутрішньоутробно до початку пологової діяльності і під час розродження, по
чинаючи з 22 тиж вагітності, а також новонароджених, які померли в перші 7 діб
(168 год) життя. Життєздатним вважається плід, котрий досягнув при 22 тижневому
або більш пізньому терміні гестації маси 500 г і більше і довжини тіла 25 см і більше.
Народження плода до 22 тиж вагітності з масою тіла менше 500 г та довжиною менше
25 см вважається викиднем. Але якщо плід народився до 22 тиж вагітності масою мен
ше 500 г та довжиною менше 25 см прожив більше 7 днів, тобто більше терміну ранньо
го неонатального періоду, він також вважається новонародженим і реєструється в
ЗАГСі. Живонароджені масою тіла 500 г і більше підлягають виходжуванню.
Критерієм живонародженості є поява самостійного зовнішнього дихання. Якщо
дитина після відділення від матері зробила хоча б один вдих, вона вважається живо
народженою. Відсутність позаутробного дихання при народженні або після реаніма
ційних заходів є критерієм мертвонародження навіть за присутності у новонароджен
ного серцебиття. Реєстрація мертвонароджених проводиться в ЗАГСі протягом 3 діб
після народження, а померлого новонародженого — протягом 3 діб після смерті. По
казник перинатальної смертності обчислюється на 1000 дітей, що народилися живи
ми або мертвими:
ПС =
×
1000.
Кількість жінок, які померли протягом вагітності, пологів
і післяпологового періоду до 42 го дня включно
Кількість пологів живими новонародженими
Кількість мертвонароджених та померлих віком 0–7 діб (168 год)
Кількість дітей, які народилися живими або мертвими