Упрощенная HTML-версия
36
Акушерство і гінекологія. Том 1
Особистісні проблеми полягають у частому непорозумінні з членами родини у
зв’язку з браком вільного часу, обмеженими можливостями у спілкуванні та вихо
ванні дітей, тиском обставин, депривацією сну. Всі ці моменти можуть підсилювати
стресові реакції і спричинювати депресивні розлади. Лікарі повинні вміти діагнос
тувати ознаки депресії і керувати рівнем стресу.
Профілактика стрес асоційованих розладів повинна включати такі основні моменти:
1) виконання лікарем регулярних фізичних вправ;
2) можливість регулярного відпочинку, розваг і спілкування з членами родини та
друзями;
3) необхідність особистих відпусток.
Виявлення у себе та своїх колег ознак стресових розладів, а саме:
1) надзвичайної втоми;
2) поганої концентрації уваги;
3) розладів сну;
4) розладів настрою;
5) відмови від спілкування з членами родини та друзями;
6) зростаючої дратівливості, занепокоєння;
7) поганого апетиту;
8) зловживання медикаментами;
9) деструктивної поведінки по відношенню до себе.
Безпека пацієнтів
Лікарі не повинні робити критичних зауважень щодо безпеки пацієнток, які зна
ходяться під наглядом інших практикуючих лікарів. Вимоги безпеки пацієнтів по
требують дотримання чіткого розподілу і делегування повноважень молодим лікарям
відповідно до рівня їх практичної підготовки та вмінь, встановлення такої робочої
обстановки, яка б не допускала можливості стресових розладів і втоми. Навчальна
програма для лікарів резидентів (інтернів) повинна передбачати можливість пос
тійного контролю за набуванням ними відповідних знань та практичних навичок.
Молоді лікарі зобов’язані:
1. Усвідомлювати, що безпека пацієнток є основним принципом дій лікаря (прин
цип «не зашкодь» —
primum non noncere
).
2. Демонструвати рішучу готовність до обговорення помилок у веденні пацієнток.
3. Приділяти увагу і допомагати молодим лікарям досягти компетентності у ви
конанні лікувальних процедур та навичок.
4. Виказувати готовність до проведення додаткових консультацій у складних клінічних
ситуаціях, при недостатності своїх знань або у разі конфронтації з пацієнтами.
5. Розуміти, що стрес або втома можуть призвести до прийняття невірних рішень
або зменшення технічної майстерності.
6. Чітко і вчасно заповнювати медичну документацію та виписувати рецепти.
7. Демонструвати готовність прагнути вдосконалення, якщо дефіцит знань та
умінь може зашкодити веденню пацієнток.
8. Розвивати власну систему попередження помилок в інтерпретації лаборатор
них даних.
9. Брати конструктивну участь в організації обстежень і використовувати їх ре
комендації для покращання результатів лікування хворих.
10. Демонструвати здатність до співпраці з іншими фахівцями (фармацевтами,
медичними сестрами, менеджерами) для вирішення робочих проблем та покращан
ня результатів ведення пацієнток.