Упрощенная HTML-версия
89
ставлене гангліями різного розміру, що розміщуються з кожного боку шийки матки і
безпосередньо над заднім склепінням піхви спереду прямої кишки. Гілки цього спле
тення іннервують матку, сечовий міхур, верхню третину піхви. Деякі з цих нервів
вільно закінчуються серед м’язових волокон, а деякі разом з артеріями досягають
ендометрія.
В 11 і 12 й грудні нервові корінці входять аферентні чутливі нервові волокна від
матки, які передають больові стимули внаслідок маткових скорочень в центральну
нервову систему. Чутливі нервові волокна від шийки і вищих відділів пологового
каналу прямують з тазовими нервами у другий, третій і четвертий крижові нерви, а
чутливі нервові волокна від нижньої частини пологового каналу проходять у складі
соромітного нерва.
Клінічні кореляції.
Численні оперативні втручання на матці одержали назву від
грецького терміну
hystera
— матка: гістеректомія (видалення матки), гістеротомія,
гістероскопія тощо. Больовий синдром маткової етіології (первинна дисменорея)
може бути успішно вилікований шляхом застосування інгібіторів простагландин
синтетази, але в деяких випадках він не підлягає медикаментозній корекції. Одним
із варіантів лікування такого болю є перетин нервових волокон, які проходять у
складі симпатичних нервів — пресакральна невректомія. Протягом цієї операції хірург
повинен контролювати хід сечоводу і можливе виникнення кровотечі із судин рет
роперитонеального простору.
Положення дна матки по відношенню до довгої осі шийки та піхви дуже варіює,
навіть у однієї жінки при різних варіантах її активності (антефлексіо, антеверзіо,
ретрофлексіо, ретроверзіо). В 30–40 роках минулого століття положення матки в
ретрофлексіо вважали причиною тазового болю і виконували операцію вентросус
пензії матки. Сьогодні більшість гінекологів відмовилися від цієї операції як засобу
лікування тазового болю.
Артерії входять у матку з її латеральних країв. Ця обставина допускає можливість
морцеляції збільшеної матки для полегшання видалення її без значної крововтрати
протягом вагінальної гістеректомії.
Багато років вивчали можливості трансцервікальної стерилізації жінок шляхом
оклюзії маткових отворів фаллопієвих труб у рогах матки. Процедура сліпого вве
дення каустичних (корозивних, руйнівних) речовин у роги матки мала значний відсо
ток уражень. Індивідуальні варіації розмірів і форми порожнини матки, м’язовий
спазм були головними причинами невдалих операцій у 20 % випадків (каустичні
речовини не досягали маткових труб).
Маткові труби
Маткові труби
(tubae uterinae)
(рис. 3.21) — фаллопієві труби, яйцепроводи —
парні органи, які відходять від верхньобокової частини матки, проходять у верхній
частині широкої зв’язки матки (яка вкриває їх очеревиною) і роблять завиток на
вколо яєчників. Брижа маткової труби (мезосальпінкс) містить судини і нерви. Мат
кові труби з’єднують порожнину матки з черевною порожниною. Довжина матко
вих труб коливається від 10 до 14 см, зовнішній діаметр не перевищує 1 см. Діаметр
маткового отвору труби дорівнює 1,5 мм, черевного — 3 мм. Кожна маткова труба
розділяється на 4 анатомічних відділи, або сегменти: інтрамуральний, істмічний, ам
пулярний і лійковий. Матковий інтрамуральний (корнуальний інтерстиціальний)
відділ має довжину 1–2 см і оточений міометрієм. Істмічний відділ починається,
коли маткова труба виходить з матки; він має довжину близько 4 см. Цей сегмент є
прямим (горизонтальним) і найвужчим, його внутрішній діаметр не перевищує 1–
2 мм. Істмічний відділ має найбільш розвинену мускулатуру. Ампулярний відділ
завдовжки 4–6 см, внутрішній діаметр — близько 6 мм. Він ширший і більш звивис
Розділ 3. Репродуктивна анатомія