Упрощенная HTML-версия
У процесі лікування тяжких ускладнень захворювань серцево-судинної системи
та запобігання їм враховують добові ритми фізіологічних процесів у організмі та
добові коливання частоти виникнення гострих серцевих ускладнень. Так, за даними
P. М. Заславської (1979), серцево-судинні порушення виникають частіше увечері та
вночі. Набряк легенів при ішемічній хворобі серця також частіше буває вночі. Тром
боз і емболія звичайно виникають уранці, увечері та вночі (з 3-ї по 9-ту годину і з
18-ї по 24-ту). Тяжкі порушення ритму серцевої діяльності (фібриляція шлуночків)
при ішемічній хворобі серця виникають у проміжок часу між 9-ю і 15-ю годинами та
21-ю і 3-ю годинами. Різна сприйнятливість організму протягом доби до стресорних
чинників пояснюється циркадною організацією системи гіпоталамус —гіпофіз —
кора надниркових залоз, згідно з якою вночі виробляється менше речовин, які сприя
ють адаптації, ніж удень. Тому введення лікарських препаратів у різний час протя
гом доби може дати неоднаковий ефект. Це дуже важливо знати, позаяк вагітність,
а тим паче пологи, самі собою є стресовими чинниками.
Враховуючи наведені дані, для профілактики кардіальної астми і набряку леге
нів, які виникають частіше вночі, треба збільшити дози серцевих глікозидів і предні
золону не вранці, як звичайно, а увечері. Панангін, кислоту аденозинтрифосфорну,
піридоксин, гепарин, фенілін доцільно вводити рано-вранці (з 6-ї по 7-му годину) і
увечері (з 18-ї по 19-ту годину), оскільки тяжкі порушення ритму серця виникають
саме в цей час.
Операцію кесаревого розтину при миготливій аритмії і хронічній тромбоемболії
найраціональніше робити з 12-ї по 15-ту годину і з 24-ї по 3-тю, коли імовірність
розвитку миготливої аритмії низька.
Таким чином, знання добових ритмів виникнення серцево-судинних ускладнень
має велике значення для ефективності їх профілактики та лікування.
У вагітних при захворюваннях серцево-судинної системи часто спостерігається
пізній гестоз (14—17 %), унаслідок чого виникає поєднаний гестоз. Це значно
ускладнює диференціальну діагностику, лікування й вибір тактики ведення вагіт
ності та пологів. Тому слід зазначити особливості лікування таких хворих.
1. У вагітних із захворюванням серцево-судинної системи у разі приєднання
пізнього гестозу зростає ризик розвитку гострої серцевої недостатності, гіперто
нічної енцефалопатії, розшарування і навіть розриву аорти. Тому їм рекомендують
приймати кристипін (по 1—3 таблетки на добу — залежно від ефекту).
2. Діуретичні засоби при нефропатії небажано застосовувати, позаяк наростають
явища гіповолемії, порушується електролітний баланс, що може призвести до арит
мії. Тому форсований діурез протипоказаний у разі поєднання гестозу з серцево-
судинними захворюваннями. У разі потреби можна призначити спіронолактон.
Діуретичні засоби (фуросемід, по 20—60 мг внутрішньовенно) доцільно застосову
вати тільки у разі набряку легенів.
3. У разі тяжкої форми гестозу (нефропатія III ступеня, прееклампсія, еклам
псія) конче потрібна інтенсивна терапія: дроперидол, сибазон, димедрол; препарати,
що знижують периферичний опір (еуфілін), нормалізують артеріальний тиск (пента-
мін, дибазол з папаверину гідрохлоридом, магнію сульфат; нітрогліцерин та ін.);
прямі антикоагулянти (гепарин).
При гіповолемії з метою корекції об’єму циркулюючої крові проводять інфузію
білкових препаратів (альбумін, плазма). Для поліпшення мікроциркуляції вводять
колоїдні розчини (реополіглюкін) і кристалоїди (глюкозо-новокаїнова суміш). Але
при цьому треба контролювати центральний венозний тиск, рівень гемоглобіну в
2S8