Упрощенная HTML-версия
Коли слизова оболонка розплавляється трофобластом, навколо яйця спостеріга
ється тканинний розпад. Ці речовини є добрим живильним середовищем для зарод
ка (ембріотроф). Ембріотроф містить білки, вуглеводи, жири, вітаміни, солі та інші
речовини, потрібні для живлення зародка на ранніх стадіях його розвитку.
Після імплантації зародок та його оболонки починають швидко розвиватись.
На трофобласті утворюються вирости (ворсинки), які спочатку не мають судин і на
зиваються первинними ворсинками. Вони значно збільшують поверхню стикання
зародка з ембріотрофом.
Зовнішній шар трофобласту, що утворює ворсинки, втрачає клітинну будову,
перетворюючись на плазмодіотрофобласт (синцитій). Внутрішній шар трофобласту
зберігає клітинну будову (цитотрофобласт). Протягом перших тижнів розвитку син
цитій вільно проникає у материнські тканини, тому він називається імплантаційним
синцитієм. Пізніше інвазивні властивості синцитію знижуються, і він набуває здат
ності до всмоктування поживних речовин (резорбційний синцитій).
Зовнішня оболонка яйця називається ворсинчастою оболонкою, або хоріоном.
Між ворсинками і слизовою оболонкою матки виникає зона тканинного розпаду і
циркулює материнська кров, що вилилась із зруйнованих судин слизової оболонки.
Звідси до зародка надходять поживні речовини і кисень. Простір між ворсинками і
навколишньою слизовою оболонкою називається первинним міжворсинчастим. Він
оточує все яйце. У пізніші стадії розвитку міжворсинчастий простір залишається
тільки в ділянці плаценти і називається вторинним міжворсинчастим.
Одночасно з трофобластом розвивається ембріобласт. Розвиток його починається
ще в матковій трубі, але особливо посилюється після імплантації. Клітини, які ото
чують порожнину бластоциста, перетворюються на медобласт.
У одному сегменті бластоциста скупчуються клітини. У цьому скупченні виділя
ється два вузлики— ектобластичний (ектобласт) та ентобластичний (ентобласт).
У центрі цих вузликів (мал. 33) незабаром утворюється порожнина, внаслідок чого
ектобластичний вузлик перетворюється на ектобластичний міхурець, з’єднаний за
допомогою ніжки з трофобластом. З нього утворюється амніотична порожнина.
Стінки цієї порожнини перетворюються на амніон — водну оболонку.
Ентобластичний міхурець розташований ближче до центра. Він перетворюється
на жовткову порожнину.
Клітини ектобласта і ентобласта, розташовані між амніотичним і жовтковим
міхурцями, утворюють зачаток зародка (зародковий щиток).
У міру збільшення порожнини екзоцелома клітини мезенхіми відтісняється з
одного боку до хоріона (трофобласта), а з другого — до амніотичного і жовткового
міхурців та зародка, який міститься між ними. Стінки міхурців і хоріона стають дво
шаровими. Зародковий зачаток складається тепер із трьох зародкових листків —
ектодерми, мезодерми та ендодерми. Із них утворюються всі тканини та органи
плода.
Амніотичний міхурець швидко збільшується внаслідок накопичення в ньому про
зорої рідини. Стінка його наближається до ворсинчастої оболонки і, нарешті, при
лягає до неї. Порожнина бластоциста при цьому зникає. Зародок, який лежав між
амніоном і жовтковим міхурцем, починає входити в порожнину амніона і поступово
заглиблюється у нього. У міру збільшення амніотичної порожнини жовтковий міху
рець зменшується, жовткові судини спадаються, стінки атрофуються.
Одночасно із розвитком оболонок із заднього кінця первинної кишки зародка
утворюється вирост — алантоїс (ковбасовидна оболонка). Алантоїс проходить до
71