ІНФЕКЦІЙНІ ТА ВЕНЕРИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ І ВАГІТНІСТЬ

 

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

 

МЕТОДИ  ДІАГНОСТИКИ  ІНФЕКЦІЇ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ У ВАГІТНОЇ

 

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ІНФЕКЦІЇ У ПЛОДА

 

1. ТОКСОПЛАЗМОЗ

 

2. КРАСНУХА

 

3. ГЕПАТИТИ А, В, С, Е

 

4. ГРИП

 

5. СИФІЛІС

 

6. ГОНОРЕЯ

 

7. ВІРУС ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ

 

8. ЛІКУВАЛЬНІ ЗАХОДИ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ПРИ УРОГЕНІТАЛЬНІЙ ІНФЕКЦІЇ

 

9. КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ІНФЕКЦІЇ У ВАГІТНОЇ ТА МОЖЛИВІСТЬ ПОПЕРЕДЖЕННЯ/ЛІКУВАННЯ ЇЇ НАСЛІДКІВ

 

10. КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ

 

 

Актуальність теми

Серед  причин  перинатальних втрат провідне місце займає внутрішньоутробне інфікування плода і, як наслідок, патологія плода та новонародженого. Частота ранньої неонатальної  захворюваності та смертності варіює  від 5,3 до  27,4%, а мертвонародженість сягає 16,8%. Вроджена інфекційна  патологія  в 36-39%  випадків – причина  перинатальної  смертності.  Частота  внутрішньоутробного  інфікування  становить  близько 10% усіх  вагітностей.  Клінічно  виражені  форми  внутрішньоутробної  інфекцій виявляють у 0,5-1% (у  разі  своєчасних  пологів)  та 3,5-16% (у разі  передчасних пологів).   Своєчасна  діагностика,  профілактика  й  лікування  дають  змогу  значно  знизити  частоту  перинатальних  втрат,  покращити  результати  перебігу  вагітності  та  зберегти   здоров’я жінок і новонароджених.

 

Знати:

- грип, інфекційний гепатит, туберкульоз, бруцельоз, лістеріоз,  токсоплазмоз і вагітність (збудники, шляхи інфікування),

- особливості ведення вагітності і пологів, показання до передання вагітності, профілактика,

- роль акушерки ФАПу у проведенні санітарно-освітньої роботи на селі,

- венеричні захворювання у вагітних,

- допологова допомога ВІЛ-інфікованим вагітним, диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими, тактика ведення пологів,

- перинатальні інфекції – клінічні прояви, методи діагностики інфекції під час вагітності, медична допомога.

 

Вміти:

- складати план спостереження та догляду за вагітною із інфекційними та венеричними захворюваннями,

- діагностувати перинатальні інфекції,

- проводити санітарно-освітню роботу  в умовах  ФАПу.

 

Виконувати навички:

- догляд з вагітними із інфекційними із застосуванням комплексу акушерських, загальнотерапевтичних і додаткових методів дослідження,

- зовнішній огляд вагітної,

- догляд за вагітними з венеричними захворюваннями із застосуванням комплексу акушерських, загальнотерапевтичних і додаткових методів дослідження,

- збирання анамнезу – загального та специфічного акушерсько-гінекологічного.

 

Література

Акушерство та гінекологія: У 4 т.: національний підручник / за ред. акад. НАМН України, проф. В.М. Запорожана. — К.: ВСВ “Медицина”, 2013. — С.929-964.

Ефективний антенатальний догляд. Навчальний посібник. Швейцарський інститут охорони здоров’я та тропічної медицини, 2012

Наказ МОЗ Українивід 27.12.2007 № 906. Клінічний протокол з акушерської допомоги «Перинатальні інфекції».

Наказ МОЗ України №312 від 08.05.2009. Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дермато-венерологічні захворювання 

Наказ МОЗ України № 551 від 11.08.2014. Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні.

Патологічне і оперативне акушерство: підручник / І.Б. Назарова, В.Б. Самойленко, Н.П. Муштенко, І.Г. Шембєлєв, за ред. П.М. Баскакова. — К.: ВСВ «Медицина», 2012.  – С.93,103,135.

 

Запитання для самоконтролю до теми «Інфекційні захворювання і вагітність»

1. Назвіть інфекційні захворювання, котрі виявляють значний вплив на плід, розвиток вродженої патології, вплив на перебіг вагітності.

2. Назвіть збудників, шляхи інфікування, особливості перебігу інфекційного процесу грипу, інфекційного гепатиту, туберкульозу, бруцельозу, лістеріозу,  токсоплазмозу.

3. Назвіть інфекційні захворювання, котрі відносять до TORCH-інфекції.

4. Опишіть вплив перинатальних інфекцій на перебіг вагітності залежно від терміну вагітності.

5. Назвіть методи діагностики перинатальних інфекцій.

6. Назвіть особливості ведення вагітності у пацієнток інфікованих грипом, інфекційним гепатитом, туберкульозом, бруцельозом, лістеріозом,  токсоплазмозом.

7. Опишіть профілактичні заходи щодо інфікування вагітних грипом, інфекційним гепатитом, туберкульозом, бруцельозом, лістеріозом,  токсоплазмозом. Роль акушерки.

 

Запитання для самоконтролю до теми «Венеричні захворювання у вагітних»

1. Дайте визначення терміну "перинатальні інфекції".

2. Назвіть венеричні захворювання, котрими інфікуються вагітні найчастіше; збудники, шляхи інфікування.

3. Опишіть клінічні прояви та вплив на перебіг вагітності.

4. Назвіть методи діагностики та скринінгу трихомоніазу, кандидозу, гонореї, сифілісу, герпесу, бактеріального вагінозу, ВІЛ.

5. Назвіть основні принципи лікування венеричних захворювань у вагітних, особливості розродження та ведення післяпологового періоду.

6. Назвіть складові плану спостереження та догляду за вагітною в умовах ЖК із венеричним захворюванням ( трихомоніаз, кандидоз, гонорея, сифіліс, герпес, бактеріальний вагіноз, ВІЛ).

7. Опишіть методи санітарно-освітньої роботи в умовах  ФАПу щодо  попередження інфікування венеричними захворюваннями, роль акушерки.

 

Визначення

Перинатальні інфекції - це захворювання плода або новонародженого які виникають внаслідок гематогеної (транслацентарної), амніальної, висхідної або низхідної інфекції, яка відбулася у пізньому фетальному періоді (після 22-ого тижня гестації) з клінічними проявами захворювання протягом раннього неонатального періоду. 

 

Терміни "внутрішньоутробне інфікування" і "внутрішньоутробна інфекція" не є синонімами.

Внутрішньоутробне інфікування    відображає  факт інвазії мікроорганізму в організм плода,  що не завжди призводить до розвитку патологічних змін.

 

Внутрішньоутробна інфекція – це захворювання плода, що виникло внаслідок гематогенної (трансплацентарної) переважно вірусної або токсо- інфекції з ураженням плода або клінічними проявами інфекції після народження дитини. Ураження плода відбувається, переважно, протягом раннього фетального періоду (9-22-й тиждень гестації) з формуванням вроджених аномалій розвитку або специфічного симптомокомплексу (ЗВУР, гідроцефалія, кальцифікати мозку, гепатоспленомегалія, важка жовтяниця).

 

Наслідки перинатальних  інфекцій під час вагітності:

- затримка внутрішньоутробного розвитку плода;

- передчасні пологи;

- вроджені вади розвитку;

- перинатальні втрати;

- гострі інфекції у новонародженого;

- персистуючі інфекції у новонародженого;

- безсимптомні інфекції з пізніми клінічними проявами;

- інвалідність з дитинства.

 

Класифікація перинатальних інфекцій

1. Залежно від  шляху інфікування:

- трансплацентарні;

- висхідні;

- контактні;

- інфекції, що передаються через молоко матері;

- інфекції, що передаються через продукти крові;

- госпітальні інфекції.

2. Залежно від збудника:

- бактеріальні; 

- вірусні; 

- спірохетозні; 

- протозойні;

- змішані.

 

 

Ураження плода певними збудниками перинатальних інфекцій спричиняє розвиток схожого симптомокомплексу, який раніше позначався  абревіатурою TORCH, складений з перших  букв назв найбільш частих внутрішньоутробних інфекцій:  

-  Т  (Toxoplasmosis – токсоплазмоз);

- O (Other diseases - інші -  сифіліс, ВІЛ, вітряна віспа, а також інфекції, спричинені ентеровірусами та парвовірусом В 19);

- R (Rubella - краснуха);

- C (Cytomegalovirus –цитомегалія);

- H (Herpes simplex virus – герпес).

 

Загальні ознаки перинатальних інфекцій:

- малосимптомна клінічна картина у матері;

- симптомокомплекс у плода:

       -   затримка росту плода;

       -   жовтяниця;

       -  гепатоспленомегалія;

       -  екзантеми;

       -  ураження ЦНС і органів кровообігу;

       -  персистуючий перебіг хвороби у новонародженого;

       -  схильність до генералізації;

       - вроджені вади розвитку.

              

 

МЕТОДИ  ДІАГНОСТИКИ  ІНФЕКЦІЇ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ У ВАГІТНОЇ ▲

     1. Дослідження вмісту цервікального каналу, піхви, уретри:      

       - бактеріоскопічне;

       - бактеріологічне (якісне і кількісне);

       - вірусологічне.  

    2. Дослідження крові на наявність специфічних  антитіл - серологічні дослідження.

Таб. Інтерпретація результатів серологічних досліджень

При  визначені ІgМ, ІgG - антитіл під час вагітності часто з різних причин спостерігаються хибнопозитивні реакції. Тому в таких випадках лише динаміка та авідність титрів ІgG-антитіл у сироватці крові, узятих з інтервалом 10-14 днів (парні сироватки), з наростанням титрів у 4 і більш разів, буде підтверджувати наявність інфекції.

 

3. Дослідження сечі:

- бактеріологічне (якісне і кількісне);

- вірусологічне; 

- мікроскопічне;

- біохімічне (визначення нітритів).

 

4. Молекулярно-біологічні методи:

- лігазна ланцюгова реакція;

- полімеразна ланцюгова реакція.

 

 

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ІНФЕКЦІЇ У ПЛОДА ▲

1.УЗД – дозволяє виявити синдром затримки росту плода, аномальну кількість навколоплодових вод, зміни структури плаценти,  водянку плода, гідроцефалію, церебральні кальцифікати, розширення чашково-мискової системи нирок, гепатомегалію, гіперехогенність кишечнику.

2.Трансабдомінальний амніоцентез.

3. Кордоцентез.

 

 

 

 

ТОКСОПЛАЗМОЗ ▲

 

Поширеність

Токсоплазмоз — поширене протозойне захворювання.

Антитіла до токсоплазми мають більше 50 % дорослих.

Під час вагітності токсоплазмами інфікується 1 % жінок.

На 2000—4000 пологів народжується 1 дитина із вродженим токсоплазмозом.

 

Етіологія

Збудник — внутрішньоклітинний паразит Toxoplasma gondii, належить до найпростіших. У життєвому циклі має кілька форм: трофозоїд, циста й ооциста, при цьому перша є інвазивною, а друга латентною формою.

Патогенез

Коти — основне джерело інфекції. В їхньому організмі відбувається статевий цикл розвитку токсоплазм, які виділяються з фекаліями у вигляді ооцист.

Проміжні хазяїни — людина та 350 видів тварин.

Найчастіше зараження відбувається при вживанні м'яса тварин - сирого або недостатньо термічно обробленого (дегустація м'ясного фаршу),

рідше - ооцистами від тварин родини котячих (при недотриманні правил особистої гігієни, догляді за хворою кішкою, вживанні немитих овочів і т. ін.).

Інфікована людина для оточуючих безпечна.

Статевим шляхом токсоплазма не передається.

 

Шляхи зараження людини

- аліментарний

- перкутанний - через ушкоджену шкіру,

- трансплацентарний (від матері до плода),

- трансплантаційний (при трансплантації органів).

 

Інкубаційний період  близько 2 тиж.

 

Класифікація

Залежно від механізму інвазії розрізняють набутий і вроджений токсоплазмоз. За характером перебігу захворювання: гострий, хронічний, латентний. За тяжкістю перебігу: легкий, середнього ступеня тяжкості, тяжкий.

 

Клінічна картина

У переважній більшості  має латентний перебіг, в 1 % хворих — хронічний рецидивуючий, у 0,05 % — гострий.

Гострий токсоплазмоз — це генералізована, тяжка форма хвороби з ураженням ЦНС, органів травного тракту.

Хронічний токсоплазмоз має млявий перебіг, характеризується субфебрилітетом, симптомами інтоксикації, немотивованою загальною слабістю, ураженням нервової системи, очей, м’язів.

 

Клініка у вагітної:

- безсимптомний перебіг

- лімфаденопатія

- міалгія.

 

Особливості перебігу токсоплазмозу під час вагітності

- під час вагітності первинно токсоплазмами інфікується лише 1 % жінок,

- перебіг переважно безсимптомний,

- внутрішньоутробне ураження плода відбувається тільки при первинному інфікуванні жінки під час вагітності,

- при хронічному токсоплазмозі та у разі рецидиву хронічних форм внутрішньоутробний токсоплазмоз не розвивається.

 

Вплив токсоплазмозу на перебіг вагітності

- невиношування,

- багато- або маловоддя,

- фетоплацентарна недостатність,

- дистрес плода.

 

Вроджений токсоплазмоз

Ризик передачі інфекції плоду - 20 %.

Частота інфікування плода збільшується зі збільшенням терміну вагітності.

Важкі ураження плода частіше відбуваються в першій половині вагітності.

 

Ознаки вродженого токсоплазмозу у плода:

- симетрична затримка розвитку плода

- водянка плода

- мікроцефалія, гідроцефалія

- внутрішньомозкові кальцифікати.

 

Тяжкі форми вродженого токсоплазмозу характеризуються тріадою симптомів:

- гідроцефалія,

- внутрішньомозкові кальцифікати,

- хоріоретиніт.

 

Ознаки вродженого токсоплазмозу:

- хоріоретиніт

- судоми

- гепатоспленомегалія

- тромбоцитопенія.

 

 

Фото. Одна з причин мікроцефалії вроджений токсоплазмоз.

 

 

 

 

Діагностика

- лабораторні дослідження: паразитологічні, культуральні, молекулярно-біологічні, серологічні,

- визначення специфічних антитоксоплазмових антитіл за допомогою ІФА,

- виявлення IgM у крові є показником первинного інфікування вагітної.

 

Діагноз внутрішньоутробної інфекції

- ознаки інфікування вагітної,

- УЗ фетометрїї плода (розширення шлуночків мозку, підвищення ехогенності мозку, печінки, плаценти, гепатомегалія, асцит),

- порушення фетоплацентарного комплексу,

- антигени токсоплазм у навколоплідних водах і крові плода.

 

Акушерська тактика

Внутрішньоутробна токсоплазмова інфекція не є абсолютним показанням до переривання вагітності.

При ураженні плода в І триместрі ставиться питання про дострокове переривання вагітності.

 

Медикаментозне лікування

Лікування токсоплазмозу під час вагітності не проводять. Наказ МОЗ України від 27.12.2007 № 906. Клінічний протокол "Перинатальні інфекції".

 

Скринінг

Скринінг вагітних на токсоплазмоз не проводять.

Обстеження за наявністю клінічних ознак.

Профілактика

- не вживати в їжу м'яса без термічної обробки;

- виключити контакт з котами;

- при роботі з ґрунтом використовувати рукавички.

Грудне вигодування

Грудне вигодування не протипоказане.

Ізоляція

Ізоляція породіллі не потрібна.

 

 

 

КРАСНУХА ▲

 

Краснуха (лат. rubeola, анг. rubela) — поширене гостре респіраторне вірусне захворювання, характерною особливістю якого є висип на шкірі (дрібноплямиста екзантема) та лімфаденопатія.

 

Поширеність

За даним ВООЗ, з усіх зареєстрованих у Європі випадків краснухи, 83% припадає на країни колишнього СРСР.

За даними ВООЗ щорічно краснуха калічить від 100 000 до 300 000 дітей [1] [2].

 

Патогенез

Резервуаром інфекції є діти дошкільного та молодшого шкільного віку.  Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом.

 

Шляхи передачі

горизонтальний (повітряно-краплинний шлях) — від хворого до здорового (набута форма),

вертикальний (трансплацентарний) — від матері до плода (вроджена форма).

 

Інкубаційний період

15-21 день.

 

Джерело інфекції

хворий за 7 днів до і протягом 2-3 тижнів після появи висипу.

 

Клінічна картина у вагітної

підвищується температура тіла, можлива гарячка,

катаральні явища (нежить, ангіна, кон’юнктивіт),

специфічний висип,

артралгії,

лімфаденопатія.

Найчастішим (30 % випадків) ускладненням в дорослих є ураження суглобів рук у вигляді артралгій і поліартриту.

 

Елементи висипу

Елементи висипу — плями блідо-рожевого або червоного кольору діаметром 2—4 мм, круглі, з рівними краями, не схильні до злиття.

Висип спочатку з’являється на обличчі, а потім поширюється на тулуб (більше на спину та сідниці); його ніколи не буває на долонях.

У 25—30 % випадків краснуха перебігає без шкірних проявів.

 

 

Фото. Висипання при краснусі (плями блідо-рожевого або червоного кольору діаметром 2—4 мм, круглі, з рівними краями, не схильні до злиття).

 

Мал. Порівняння етапності появи висипань при  інфекційних захворюваннях дитячого віку.

Джерело: “Il nuovo bambino” di Marcello Bernardi, 1972.

 

Передача від матері до плода

Вертикальна передача від матері до плода чи новонародженого можлива лише у випадку віремії при первинному інфікуванні.

 

Ураження плода

Інфікування плода відбувається в період віремії (за 7 діб до висипу і протягом 2-3 тижнів після появи висипу).

 

Вірус краснухи має тропізм до ембріональної тканини.

Проникаючи через хоріон або плаценту, вірус інфікує ембріональні або плодові структури.

Доведено тератогенну дію вірусу краснухи.

Ознаки ураження плода вірусом краснухи виділяють у класичний синдром (тріада Грега):

- катаракта,

- вади серця,

- глухота.

 

Окрім класичного є розширений синдром вродженої краснухи, який включає мікроцефалію, глаукому, ураження головного мозку, вади розвитку скелета, гепатоспленомегалію.

 

Вплив на плід/новонародженого

*ОМ - останні місячні. По D.Martin, B.Schoub.

Джерело. Ефективний антенатальний догляд. Навчальний посібник. Швейцарський інститут охорони здоров’я та тропічної медицини, 2012

 

 

Ознаки вродженої краснухи:

-         вроджена глухота, вроджені вади серця, катаракта

-         мала маса при народженні

-         гепатоспленомегалія

-         менінгоенцефаліт

-         затримка розумого розвитку

-         висипання типу “Blueberry Muffin”

-         тромбоцитопенія.

 

Фото. Висипання типу “Blueberry Muffin”, одна з ознак внодженої краснухи.

 

 

Група ризику

Група ризику - це вагітні, не які не мають антитіл до вірусу краснухи (серонегативні):

- вагітні нещеплені проти краснухи

- вагітні, які не хворіли на краснуху.

У 20-З0 % вагітних спостерігається серонегативність щодо краснухи. Саме вони становлять групу ризику внутрішньоутробного інфікування.

 

У жінок, які перенесли краснуху, формується стійкий імунітет.

Профілактика та інформація для пацієнтки

1. Жінкам, що планують вагітність, варто рекомендувати проведення дослідження антитіл класу IgG проти краснухи до вагітності.

2. Жінкам, у яких не визначаються антитіла до краснухи, рекомендується щеплення з наступною контрацепцією впродовж 3 місяців.

3. Якщо імунний стан жінки невідомий, у ході першого візиту необхідно провести дослідження на наявність імунітету до краснухи.

4. Якщо у жінки в період вагітності був контакт з хворим на краснуху, необхідна термінова консультація інфекціоніста для визначення тактики ведення вагітності та визначення ступеня ризику внутрішньоутробного інфікування плода. Якщо інфекція перенесена в перші 16 тижнів вагітності, рекомендується переривання вагітності.

 

Вакцинація

Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у 12 місяців, друге щеплення – у віці 6 років.

Дітям, що не були вакциновані, щеплення можна починати у будь-якому віці до 18 років.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення.

Джерело. Наказ від 11.08.2014 р. № 551. Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні.

 

Вакцинація під час вагітності протипоказана.

 

Скринінг на краснуху

Скринінг не проводять.

 

Обстеження за показаннями ( наявність захворювання, що супроводжується висипкою, або контакт вагітної, яка не має імунітету до краснухи з хворим на краснуху).

 

Діагностика

-         на основі клінічної картини,

-         епіданамнез,

-         виявлення вірусу в ротоглотці, випорожненнях,

-         серологічні тести.

 

Ведення вагітності

В  перші  16  тиж.  вагітність  переривають.

Після 16 тиж. вагітності немає абсолютних показань до штучного переривання вагітності.

 

Лікування

Необхідна ізоляція та лікування: симптоматичні десенсибілізуючі засоби, аскорбінову кислоту, повноцінне харчування, вживання рідини, ліжковий режим.

Грудне вигодування не протипоказане.

 

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ ▲

 

Виділяють п’ять нозологічних форм вірусного гепатиту (ВГ) — А, В, С, D, Е. Залежно від шляхів передачі інфекції виділяють дві групи гепатитів: гепатити, що передаються фекально-пероральним шляхом, і гепатити, що передаються  парентеральним  і  статевим  шляхами.  До  першої  групи  належать ВГА і ВГЕ, а до другої — ВГВ, ВГС, BГD.

 

ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ А

Вірусний гепатит А є типовою кишковою інфекцією.

Він має один антиген, на який виробляються в організмі імуноглобуліни M та G.  IgM виявляють у гострий період, IgG переважає у період видужання.

Проти ВГА розроблено вакцину,  ефективність  якої  становить  близько  97  %.

 

Ризик  передачі  вірусу до плода незначний, а інфікування можливе під час пологів.

 

Вагітність часто супроводжується невиношуванням.

 

При контакті вагітної з хворим на ВГА проводять імунізацію гама-глобуліном не пізніше ніж за 7 днів з дня контакту.

 

 

ГЕПАТИТ B ▲

Гепатит B - це захворювання, викликане ДНК-вірусом.

 

Поширеність

Згідно з оцінками в світі інфіковано 240 мільйонів осіб вірусом гепатиту В (позитивна реакція на HBsAg протягом 6 місяців).

Щорічно 780 000 чоловік помирають від гепатиту В: 650 000 від цирозу і раку печінки, ще 130 000 від гострого гепатиту В.

Поширеність в Україні 2-8%.

 

Шляхи передачі

-       статевий шлях;

-       через заражені голки, шприци;

-       у процесі прийому наркотиків;

-       під час хірургічних процедур;

-       при татуюванні, ритуальних проколах.

Вірусний гепатит В (ВГВ) передається через кров, слину, сперму, виділення з піхви, так само, як і вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Однак ВГВ в 50-100 разів більш заразний, ніж ВІЛ.

 

Гепатит В є серйозним фактором професійного ризику для працівників охорони здоров'я.

У вагітних перебіг хронічного вірусного гепатиту такий самий, як у невагітних, — малосимптомний.

 

Перебіг вагітності та особливості розвитку плода

При хронічному гепатиті ускладнення вагітності (невиношування, дистрес плода, прееклампсія та ін.) спостерігаються дуже рідко.

 

У вагітної з важкою формою гепатиту В можливий розвиток небезпечних ускладнень, котрі призводять до критичного погіршення стану хворої, а саме:

-  внутрішньоутробна загибель плода (на висоті інтоксикації та жовтяниці у матері),

-  мертвонародження,

-  викидні і передчасні пологи. 

 

В пологах в розпал захворювання існує велика ймовірність масивної кровотечі, як і в післяпологовий період.

 

Інфікування плода

-  переважно під час пологів, (при відсутності профілактики уражається до 80-90 % немовлят),

-  внутрішньоутробно - трансплацентарним шляхом (рідко),

-  рідше при вигодовуванні грудним молоком,

-  новонароджені діти можуть бути джерелом інфікування інших дітей, можливе вірусоносійство.

 

Вплив на плід/новонародженого

При наявності у матері гострого вірусного гепатиту В або НВsAg або НВеAg існує реальна загроза

-  розвитку гострого внутрішньоутробного гепатиту В,

-  переривання вагітності,

-  внутрішньоутробної загибелі,

-  формування хронічного ураження печінки з наявністю ознак цирозу,

-  розвитку гепатоцелюлярної карциноми (рідко).

 

Діагностика

Діагноз гострої стадії гепатиту B підтверджується за допомогою визначення поверхневого антигену (HBsAg) і антитіл IgM до НВсAg.

Наявність HBеAg вказує на активне розмноження вірусу.

Для хронічного гепатиту В характерне постійне збереження HbsAg, HbеAg та ДНК віруса.

 

Скринінг

Рекомендується скринінг всіх вагітних при взятті на облік на HbsAg.

 

Лікування

Противірусне лікування хронічного гепатиту під час вагітності зазвичай не застосовують.

Важливим лікувальним фактором є дієта. Харчування має бути збалансованим, повноцінним, по можливості екологічно чистим, з достатнім вмістом вітамінів і мікроелементів.

З раціону потрібно виключити жири тваринного походження, продукти, багаті на холестерин (тверді сири, субпродукти та ін.). Необхідна кількість вуглеводів забезпечується за рахунок фруктів, гречаної та вівсяної круп.

Медикаментозне лікування хронічного гепатиту має бути якомога більш щадним із застосуванням мінімуму препаратів у зв’язку з можливістю порушення їх метаболізму в ураженій печінці. Виключають інсоляції, уживання алкоголю, медикаментів, які можуть дати гепатотоксичний ефект (нітрофурани, саліцилати та ін.).

Необхідно дотримуватися принципу індивідуального підходу до вибору терапії з урахуванням етіології і тяжкості захворювання, терміну вагітності, стану матері та плода.

 

Пологи

Розродження проводять у спеціалізованому відділенні екстрагенітальної патології.

Пологи ведуть через природні пологові шляхи.

Кесарів розтин виконують за наявності акушерських показань.

Основною загрозою для життя вагітних становлять кровотечі із варикознорозширених вен стравоходу, тому при портальній гіпертензії оптимальний метод розродження — кесарів розтин на 38-у тижні вагітності.

 

Профілактика

Новонародженим роблять щеплення (0 - перша доба, 1 міс., 6 міс.).

 

Профілактика гепатиту В у новонароджених

Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають всі новонароджені за схемою: 0 (перша доба) – 1-й місяць - 6 місяців життя дитини.  Дивись календар щеплень.

 

Якщо мати HBsAg «+» (позитивна):

введення вакцини за схемою: 0 (перша доба)-1-6 місяців життя дитини

перша доза вакцини вводиться в перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла.

+

специфічний імуноглобулін

не пізніше 1-го тижня життя, в іншу ділянку тіла рекомендовано вводити специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО.

 

Якщо мати HBsAg «-» (негативна):

вакцинація за схемою: 0 (перша доба)-1-6 місяців життя дитини.

новонародженим  < 2000 г вакцинація проводиться при досягненні ваги 2000 г або у віці 1 місяць.

 

Якщо мати HBsAg статус невизначений:

вакцинація обов’язково в перші 12 годин життя

+

дослідження статусу матері за HBsAg

↓

позитивний результат в матері → профілактика гепатиту В проводиться, як у випадку народження від HBsAg «+» (позитивної) матері.

 

Грудне вигодовування

Ризик передачі вірусу при грудному вигодуванні незначний, у порівнянні з ризиком при пологах.

Грудне вигодовування, якщо мати є носієм вірусу не протипоказане, але жінка має бути поінформована про можливий ризик інфікування.

 

 

 

ГЕПАТИТ С ▲

 

Гепатит C - це захворювання, викликане РНК вірусом. Гостра інфекція ВГС зазвичай протікає без симптомів і вкрай рідко загрожує життю хворого.

 

Поширеність

У всьому світі від хронічного гепатиту С страждають 130-150 мільйонів осіб.

У Західній Європі на гепатит C хворіє близько 1% вагітних жінок. Дані по Україні відсутні.

У значного числа осіб з хронічною інфекцією виникне цироз або рак печінки.

Щорічно від пов'язаних з гепатитом С хвороб печінки помирає приблизно 500 000 чоловік.

 

Клініка

Гострий гепатит C має безсимптомний перебіг більше, ніж у 2/3 випадках.

Приблизно 15-45% інфікованих осіб спонтанно позбавляються від вірусу протягом 6 місяців після зараження без жодного лікування.

У решти 55-85% осіб інфекція переходить у хронічну форму із ризиком розвитку цирозу печінки 15-30% протягом наступних 20 років.[3] Згідно інших даних, приблизно у 35% людей, уражених ВГС, через 20 років формується цироз печінки; у 20-25 % - гепатоцелюлярна карцинома. [4]

 

Шляхи передачі:

- при виконанні татуювання та інших ушкодженнях шкіри і слизових оболонок;

- при переливанні крові;

- при введенні наркотиків через заражені голки та інше;

- статевим шляхом.

 

Інфікування плода

Частота вертикальної трансмісії за даними світової літератури складає 6 %, якщо у матері віремія (позитивна на ВГС).

 

Вплив на плід/новонародженого

Носійство вірусу гепатиту, частота формування хронічного гепатиту С, цирозу та інших специфічних уражень достовірно не досліджені.

 

Діагностика

Діагноз гострої стадії гепатиту С:

- метод ІФА - анти-НСV IgM (діагностичне значення при хронічному гепатиті),

- метод ПЛР - РНК НСV.

Скринінг

Рутинний скринінг не рекомендується

 

Лікування

Противірусне лікування хронічного гепатиту під час вагітності зазвичай не застосовують.

За допомогою противірусних препаратів можна вилікувати 90% людей з інфекцією гепатиту С і, таким чином, знизити ризик смерті від раку і цирозу печінки, але рівень доступності до діагностики та лікування залишається низьким.

 

Профілактика

Методів профілактики вертикальної трансмісії не розроблено.

Кесарів розтин не впливає на можливість трансмісії вірусу.

Імунопрофілактики для немовлят не розроблена.

На даний час вакцини від гепатиту С не існує, але в цій галузі ведуться наукові дослідження.

 

За немовлятами встановлюється диспансерний нагляд з серологічним та вірусологічним моніторингом. У всіх новонароджених від інфікованих HCV матерів у сироватці крові визначається материнські анти-HCV, які проникають крізь плаценту. У неінфікованих дітей антитіла зникають у перший рік життя.

 

Грудне вигодовування

Грудне вигодовування не впливає на ризик інфікування дитини.

Новонароджений не є безпечним для інших новонароджених.

 

 

 

ГЕПАТИТ Е ▲

Гепатит Е - гостра вірусна кишкова інфекція з ураженням печінки, схильна до епідемічного розповсюдження.

 

Вірус гепатиту Е передається, в основному, через забруднену питну воду. Як правило, ВГE самостійно минає через 4-6 тижні. Іноді розвивається блискавична форма гепатиту (гостра печінкова недостатність), і може призвести до смерті.

 

Поширення

в регіонах з помірним і субтропічним кліматом.

Спалахи та спорадичні випадки захворювання на ВГЕ виникають по всьому світу. Часто ці спалахи відбуваються в країнах з обмеженими ресурсами та доступом до водопостачання, санітарії, гігієни та медичного обслуговування і можуть вражати від декількох сотень до декількох тисяч чоловік. В останні роки деякі з цих спалахів виникають в зонах конфліктів і гуманітарних надзвичайних ситуацій, наприклад в зонах бойових дій і в таборах біженців або внутрішньо переміщених груп населення. Згідно з оцінками, щорічно у всьому світі виникає 20 мільйонів випадків зараження і 3,3 мільйони гострих випадків захворювання і 56 000 летальних випадків. [5]

 

Шляхи передачі:

Вірус гепатиту Е передається, в основному, фекально-оральним шляхом через питну воду, забруднену фекаліями.

Виявлено інші шляхи передачі, в тому числі:

-          при вживанні продуктів, отриманих від інфікованих тварин;

-          переливання інфікованих продуктів крові;

-          вертикальна передача від вагітної жінки плоду.

Природним господарем ВГЕ вважаються люди, але антитіла до вірусу гепатиту Е або тісно пов'язаних з ним вірусам виявляються у приматів і деяких інших видів тварин. [6]

 

 

Особливості перебігу під час вагітності

- характеризується особливою тяжкістю і високою частотою несприятливих наслідків у вагітних,

- часто з фатальними наслідками при важких і особливо при блискавичних формах гепатиту Е,

- найбільш небезпечні випадки, коли вагітна заражається у ІІ половині вагітності (після 24 тижнів).

 

Клініка

- жовтяниця наростає, лихоманка посилюється,

- стрімко розвивається печінкова і ниркова недостатність,

- посилюються ознаки ДВС-синдрому,

- нерідко виникає посилений гемоліз еритроцитів, що поглиблює ниркову недостатність,

- при мимовільному перериванні вагітності стан жінки різко погіршується,

- можливий летальний кінець.

 

Ускладнення пологів

У пологах вкрай висока ймовірність масивної кровотечі, як і в післяпологовий період.

 

 

ГРИП ▲

Грип передається повітряно-крапельним шляхом.

 

Клінічна картина

раптове підвищення температури тіла, головний біль, гарячка, загальне нездужання; виникають нежить, ларингіт, можлива катаральна ангіна.

Загрозливим ускладненням грипу є пневмонія.

 

Вплив на вагітність

інфекція призводить до переривання вагітності і загибелі плода.

 

Під час пологів

розвивається слабкість пологової діяльності, дистрес плода.

 

Нерідко в післяпологовий період розвиваються  кровотечі.

 

Діагностика грипу

ґрунтується на даних клінічної картини, епіданамнезу; використовують метод прямої та непрямої імунофлюоресценції.

 

Лікування

Рекомендують дотримувати ліжкового режиму, вживати багато рідини (відвар малини, липового цвіту). Призначають ацетилсаліцилову кислоту, оксолінову мазь у ніс, симптоматичне лікування.

За індивідуальними показаннями вагітність переривають або прискорюють пологи.

 

 

 

СИФІЛІС ▲

 

Сифіліс — хронічне венеричне захворювання, що характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, кісток і нервової системи.

Збудник Treponema pallidum — рухливий грамнегативний мікроорганізм із тонким вигнутим тілом спіралеподібної форми.

 

Шляхи інфікування:

статевий (найчастіший),

трансфузійний (при переливанні крові від хворого донора),

трансплацентарний

до 85 % вродженого сифілісу виникає в результаті передачі інфекції при вторинному та ранньому прихованому сифілісі у матері і відбувається переважно після 16 тиж. вагітності,

професійний (зараження медичних працівників у разі контакту із хворими на сифіліс при професійній діяльності),

побутовий (дуже рідко).

 

Вагітність у жінок хворих на сифіліс закінчується

в 10— 15 % випадків мимовільними абортами,

у 45—50 % — мертвонародженням,

20— 30 % — народженням живих дітей, але з ознаками вродженого сифілісу,

в 10—15 % випадків діти народжуються без клінічних проявів захворювання.

 

Форми вродженого сифілісу:

• сифіліс плода;

• ранній вроджений сифіліс: сифіліс грудного віку;

• сифіліс раннього дитячого віку;

• пізній вроджений сифіліс (ознаки захворювання виникають через 2 і більше років після народження).

 

Клінічні ознаки раннього вродженого сифілісу:

набряк усього тулуба

жовтяниця, анемія

мацерація шкіри

сифілітичні міхурці в ділянці долонь, рота, сідниць (лакована шкіра)

сифілітичний нежить (супроводжується пошкодженням носових хрящів з їх деформацією, із гнійно-кров’янистими виділеннями)

гепатоспленомегалія (у 80 % новонароджених)

послід набрякрилий, гіпертрофований, маса посліду збільшена.

 

Пізній вроджений сифіліс:

тріада Гетчінсона:

    сифілітичний лабіринтит,

    дифузний кератит

    зуби Гетчінсона – дистрофічні зміни центральних верхніх різців

шаблеподібні гомілки

сідлоподібний ніс

високе «готичне» піднебіння

«олімпійський» лоб

зуб Муна (недорозвиток жувальних горбків перших молярів).

 

 

 

Фото. Сифілітична пухирчатка в ділянці підошв при ранньому вродженому сифілісі.

 

 

Діагностика сифілісу

мікроскопія в темному полі

серологічні реакції:

реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном;

реакція зв’язування комплементу з кардіоліпіновим (реакція Вассерманна);

реакція зв’язування трепонемними антигенами;

імуноферментний аналіз;

реакція пасивної гемаглютинації.

 

Скринінг під час вагітності

Під час вагітності серологічне дослідження для виявлення сифілісу обов’язково проводять двічі:

перше при взятті на облік,

друге - у 29 тижнів вагітності.

 

Лікування

Призначає лікар-венеролог.

За підозри на сифіліс лікування проводять навіть при негативній серологічній реакції.

Антибіотики пеніцилінового ряду: екстенцилін, ретарпен, тардоцилін.

Превентивне лікування

     - проводять у 24—38 тиж., якщо специфічне лікування здійснювали в ранні терміни.

     - у пізніх термінах вагітності превентивне лікування продовжують після основного курсу або лікують без перерви.

 

ГОНОРЕЯ ▲

Гонорея — інфекційне захворювання, що передається переважно статевим шляхом і характеризується ураженням статевих органів.

 

Епідеміологія

Гонококи уражують винятково людину.

Гонорея є другою за поширеністю бактеріальною інфекцією, що передається переважно статевим шляхом.

За даними ВООЗ, щороку у світі інфікуюються понад 200 млн осіб.

Однак оцінка захворюваності недостатньо точна, тому що гонорея, особливо в жінок, часто перебігає мало- або безсимптомно й виявляється під час різних профілактичних обстежень або в разі розвитку ускладнень.

Збудник Neisseria gonorrhoeae — грам-негативний диплокок.

 

Шляхи інфікування:

статевий частіше,

побутовий (через предмети особистої гігієни) - рідше.

 

Гонокок здатний уражати всі слизові оболонки, які мають циліндричний епітелій (сечовід, бартолінові залози, шийка матки, маткові труби).

 

Багатошаровий плоский епітелій піхви не інфікується. Виняток становлять дівчата, у яких не відбулася кератинізація епітеліальних клітин через малу кількість естрогенів.

 

Інкубаційний період

становить 3—5 діб, іноді збільшується до 1 міс.

 

Клінічна картина

50—60 % випадків безсимптомна

Гонорея нижнього відділу сечостатевого тракту:

-  ендоцервіцит виникає найчастіше, перебігає малосимптомно

-  уретрит перебігає гостро, турбують біль при сечовипусканні

-  бартолініт частіше двобічний

 

Висхідна гонорея, нерідко розвивається в післяпологовий і післяабортний періоди:

-  ендометрит

-  сальпінгоофорит

-  піосальпінкс

-  піовар

-  тубооваріальні утворення.

-  пельвіоперитоніт виникає при поширенні інфекції

-  дисемінація інфекції (виникає у 1 % випадків).

 

Гонококи здатні проникати в кров, спричиняти транзиторну бактеріемію, проте дисемінація з утворенням гонококових метастазів в органах або сепсис спостерігається рідко.

 

Ускладнення гонореї під час вагітності:

-  мимовільний аборт

-  передчасні пологи

-  плацентарна дисфункція

-  антенатальна загибель плода

-  хоріоамніоніт

-  післяпологові інфекції у матері.

 

Переривання вагітності на тлі гонореї в будь-який термін пов’язане з високим ризиком розвитку висхідної інфекції.

 

Ознаки гонококової інфекції в новонародженого:

-  кон’юнктивіт

-  виразка рогівки

-  іридоцикліт

-  неонатального сепсис

-  менінгіт

-  вульвовагініт.

 

Першим проявом гонококової інфекції в новонародженого є кон’юнктивіт. Його клінічні ознаки з’являються вперше на 2—4-у добу, у деяких дітей — після виписування із пологового будинку. Ступінь тяжкості кон’юнктивіту варіює від легкого почервоніння очей з липкими або серозно-кров’янистими виділеннями до вираженого набряку з гнійними виділеннями, виразкою рогівки, іридоциклітом і високим ризиком втрати зору в майбутньому. Одночасно з ураженням очей у дитини можуть виникати симптоми неонатального сепсису, менінгіту. У дівчаток (ізольовано або в поєднанні з іншими проявами інфекції) відзначається вульвовагініт.

Діагностика

Швидкий діагностичний тест - мікроскопія мазків пофарбованих по Граму / метиленовим синім мазків з уретри, шийки матки чи прямої кишки - шляхом візуалізації диплококів у лейкоцитах.

ІФА, ПЛР матеріалу із сечівника, каналу шийки матки, прямої кишки.

 

Лікування вагітних

Проводиться в любому терміні гестації за схемами ускладненої гонореї. Препаратами  вибору пеніцилінового ряду, макроліди, цефалоспорини.

 

Клініко-лабраторний контроль після лікування гонореї проводиться через 7-10 днів після закінчення лікування.

 

Профілактика офтальмії у новонароджених

очні краплі Тобрекс (0,3% розчин тобраміцину) або Флоксал (0,3% розчин офлоксацину).

* раніше використовували: 0,5% еритроміцинову або 1% тетрациклінову мазь.

 

 

ВІРУС ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ▲

 

Вірус імунодефіциту людини належить до ретровірусів, тобто вірусів, геном яких включається в геном людини.

Багато вірусоносіїв не підозрюють, що вони інфіковані.

Інкубаційний період триває 5 років і більше.

Існує думка, що 35 % вірусоносіїв можуть захворіти на СНІД.

ВІЛ можна виділити із сім’яної рідини, секрету шийки матки, плазми крові, спинномозкової рідини, слизу, слини вірусоносія або хворого на СНІД.

 

Шляхи поширення ВІЛ-інфекції:

статевий; через інфіковану донорську кров і її компоненти, сперму, донорські органи; через голки і шприци багаторазового користування; від матері до дитини (внутрішньоутробне зараження через плаценту або під час народження).

Не виключено, що ВІЛ передається і через материнське молоко.

Дослідженнями встановлено, що ВІЛ не передається при побутових контактах

Імовірність зараження СНІДом при звичайних контактах із хворими на СНІД чи носіями ВІЛ взагалі мізерна.

 

Медичний персонал може заразитися при пораненні рук, потраплянні на шкіру і слизові оболонки зараженої крові та інших рідин.

 

Патогенез

Патогенез захворювання перебуває у стадії вивчення: СНІД має багато клінічних проявів, зумовлених імунодефіцитом, що виникає внаслідок пригнічення ВІЛ імунної системи, насамперед лімфоцитів Т-хелперів, В-індукторів (моноцитів і макрофагів). Головною мішенню ВІЛ є дозрілі Т-лімфоцити- хелпери, індуктори, які несуть на своїй поверхні молекули глюкопротеїду СДЧ. Він зв’язується з глюкопротеїдом оболонки ВІЛ. Мабуть, власне знищення лімфоцитів та СДЧ — наслідок імуносупресорної дії ВІЛ.

 

Клінічна картина

Клінічна картина досить різноманітна. Прихований (інкубаційний) період — від 1 до 10 років. Перебіг хвороби може бути безсимптомним або проявлятися клінічно.

Протягом 6 міс. від першого контакту з ВІЛ-хворим можливий безсимптомний перебіг. Прояви спочатку можуть мати неспецифічний характер:

• підвищується температура тіла;

• хворі стають млявими і скаржаться на біль у м’язах, суглобах;

• катаральні прояви в горлі;

• збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія);

• іноді з самого початку захворювання спостерігаються: енцефалопатія, втрата орієнтації, пам’яті, гострий менінгіт, мієлози, невропатія.

Часто захворювання набуває летального перебігу. Поява анти-ВІЛ-антитіл свідчить про контакт хворого з вірусом, але ще не про набутий імунодефіцит. У разі хронічного перебігу захворювання супроводжується цитопенією, лімфаденопатією, а також СНІД-асоційованим комплексом. На особливу увагу заслуговує СНІД-синдром персистувальної генералізованої лімфаденопатії: лімфовузли збільшені з обох боків до 1 см у діаметрі. Найчастіше уражуються передні і задні ланцюжки на шиї, а також у пахвинній і піднижньощелепній ділянках. Приблизно у третини хворих виявляють асоційовану спленомегалію.

 

Скринінг

Скринінг на ВІЛ проводять всім вагітним за їх добровільною згодою. Згідно з Уніфікованим клінічним протоколом «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини». Наказ від 16.05.2016 №499:

1-ше обстеження при  взяті на облік у першому триместрі (до 12-ти тижнів включно),

2-е в 20-24 тижні вагітності,

3-є обстеження, якщо вагітна відноситься до групи підвищеного ризику, в 32-36 тижнів вагітності з виявленням серологічних маркерів ВІЛ або під час пологів з використанням швидких (експрес) тестів.

 

Діагностика

З метою діагностики застосовують серологічні тести на ВІЛ- антитіла (з’являються між 3-м тижнем і 3-м місяцем після інфікування ВІЛ). Індивідуальні білки ВІЛ виявляють за допомогою методів імуноблотингу і радіоімунопреципітації. Анти-ВІЛ-імуноглобуліни класу М з’являються першими і тому мають виняткове діагностичне значення.

Існують також тести на ВІЛ-антигенвіремію. Таким антигеном є основний білок серцевини вібріону (Р-24). Білок вдається виділити одразу після інфікування. Виділення ВІЛ-антигену із сироватки крові у пізній стадії свідчить про імунне виснаження організму і є показанням до противірусної терапії.

Під час проведення диференціальної діагностики треба враховувати, що імунодефіцитом супроводжуються: гельмінтоз, токсоплазмоз, протозойні захворювання, пневмонія, пронос тривалістю понад 1 міс., типовий мікобакте- ріоз, аспергільоз, кандидоз бронхів, легень, стравоходу, захворювання кишок і ЦНС, захворювання легень, зумовлені цитомегаловірусом, онкологічні хвороби (саркома Капоші, церебральна лімфома, лімфоретикулярні новоутворення тощо).

Діагноз «СНІД-асоційований комплекс» (від 1 до 6 міс.) встановлюють, якщо в пацієнтки виявляють понад два симптоми, які зберігаються протягом З міс. і більше:

• підвищення температури тіла до 38 °С і більше;

• втрата маси тіла понад 10 %;

• персистувальна генералізована лімфаденопатія;

• діарея (постійна або з перервами);

• швидка втомлюваність, нічна пітливість.

 

Лабораторно визначають:

лімфопенію, лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, зниження кількості Т-хелперів, пригнічення бластогенезу, збільшення рівня гама-глобулінів.

 

На шкірі з’являється характерний висип (за типом дерматомікозу, канди- дозу, псоріазу, герпесу тощо). Можливі гноячковий висип і сепсис.

На слизовій оболонці ротової порожнини з’являються афти, герпетичні, бактеріальні виразки.

Виникають злоякісні пухлини, кахексія. Настає летальний кінець.

При власне СНІДі виникають різні хвороби, ослаблення пам’яті, дезорієнтація, недоумкуватість, тривала діарея, пневмоцистна пневмонія, саркома Капоші, що спричинюють швидку смерть у молодому віці.

Можливі інші злоякісні пухлини, кандидози, герпетична інфекція, що не піддається лікуванню.

 

Лікування

Лікування хворих надзвичайно утруднене. Над цією проблемою працюють учені багатьох країн світу. Спроба відновити функції імунної системи за допомогою різних препаратів значного ефекту не дала.

Покладаються великі надії на розробку вакцини проти ВІЛ. Але виникли непередбачувані труднощі, оскільки ВІЛ дуже мінливий. Крім того, адекватна оцінка вакцини неможлива, тому що у тварин ще не вдалося за допомогою ВІЛ спричинити подібне до СНІДу захворювання.

Призначають інгібітор протеаз криксиван у складі потрійної терапії (криксиван + АЗГ + ЗТС); імуномодулятори, симптоматичне лікування. Бажано лікувати жінок до настання вагітності.

 

Пологи

Пологи приймає окремий медичний персонал, який не доглядає інших вагітних, роділь, породіль.

Приміщення, де вестимуть пологи, має бути повністю ізольованим. Звичайно, у такому разі контакт з навколоплідними водами, кров’ю, тканинами пологових шляхів, а також новонародженим неминучий.

Під час приймання пологів і до догляду за породіллею медичний персонал повинен бути добре захищений і мати: окремий костюм, фартух, бахіли з вологонепроникного матеріалу, маску, захисні окуляри, гумові рукавички (пропонують надягнути 2 пари).

Також для пологів виділяють окрему білизну, пелюшки, стерильний матеріал, інструментарій, устаткування.

Під час пологів при ревізії пологових шляхів і зашиванні розривів треба бути максимально обережними, щоб не проколоти гумові рукавички і не поранити руки.

Усі рідини (навколоплідні води, кров, сечу) разом із плацентою знезаражують і потім закопують.

Забруднені пелюшки, простирадла, білизну спочатку дезінфікують, потім перуть у гарячій воді з порошком, після чого проводять автоклавування. Захисний одяг медичного персоналу також дезінфікують, перуть у гарячій воді з порошком, а потім проводять автоклавування. Пральня також має бути окремою.

 

Вагінальні пологи

Якщо вірусне навантаження менше 50 копій/мл - розродження – вагінальні пологи, ризик передачі ВІЛ при вірусну навантаженні <50 копій РНК мінімальний як при вагінальних пологах так і при кесаревому розтині.

 

У разі спонтанних пологів (активна пологова діяльність, безводний період > 4-х годин) тактика ведення згідно з акушерською ситуацією за принципами безпечного консервативного ведення пологів:

• уникати необґрунтованих вагінальних оглядів

• санація пологових шляхів

• не рекомендується рутинне проведення амніотомії, епізіотомії, інвазивного моніторингу,

• запобігати довготривалим пологам, за необхідності призначення окситоцину, простагландинів

• профілактика післяпологової кровотечі та септичних ускладнень.

 

Новонародженому:

- первинна обробка за стандартною методикою;

- штучне вигодовування;

- зидовудин 4 тижні всередину кожні 12 годин у дозі 4 мг/кг.

 

Плановий кесарів розтин

З метою профілактики вертикальної трансмісії якщо вірусне навантаження матері більше 50 копій/мл

• у 38 тижнів вагітності до відходження навколоплідних вод та/або до початку пологів – плановий кесарів розтин,

• у разі початку пологової діяльності або безводного періоду до 4-х годин - кесарів розтин,

• безводний період більше 4-х годин – вагінальні пологи.

 

Годування груддю

Годування дітей груддю протипоказане.

           

АЛГОРИТМИ ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ВАГІТНИХ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТАБЛИЦЯ. КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ НАЯВНОСТІ ІНФЕКЦІЇ У ВАГІТНОЇ ТА МОЖЛИВІСТЬ ПОПЕРЕДЖЕННЯ/ЛІКУВАННЯ ЇЇ НАСЛІДКІВ ▲

Джерело. Наказ № 906 від 27.12.2006 Клінічний протокол з акушерської допомоги "Перинатальні інфекції"

 

 

 

 

 

КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ ▲

Джерело. Наказ від 11.08.2014 р. № 551. Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні.