Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 7. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ОКРЕМИМИ СТАНАМИ
101
Ведення МГВП/ЗВУР
Спостереження за станом плода здійснюється за допомогою біометричних та біофізичних
тестів.
61
Біометрія
o
Динамічне спостереження за темпами росту плода (серія вимірювань) з веденням
графіку росту ОЖ та ПМП
Біофізичні методи
o
Доплерометрія кровоплину в артерії пуповини
o
Визначення об'єму амніотичної рідини
o
БПП
o
Антенатальна КТГ .
Індивідуалізація частоти оцінки стану плода
Частота проведення тестів оцінки стану плода може бути індивідуалізована тоді, коли цього
потребують наявні фактори ризику у конкретної вагітної.
64
У цьому випадку частота проведення
біофізичних тестів має відображати ризик фетальної асфіксії, оцінений в результаті попередніх
досліджень.
У деяких випадках антенатальні біофізичні тести можуть проводитись навіть щоденно для того,
щоб своєчасно визначити потребу у розродженні, досягти максимально можливого гестаційного
віку та уникнути інтранатальної загибелі плода (плодів).
Але рішення щодо індивідуалізації частоти оцінки стану плода має бути прийняте після того, як
консиліум лікарів визначив, що існуючий СМД у конкретній клінічній ситуації є недостатнім для
належної оцінки стану плода (плодів).
4. Внутрішньоутробна загибель одного з плодів (ВЗОП)
ВЗОП – специфічне ускладнення багатоплідної вагітності, що зустрічається трапляється в
середньому в 6% випадків (від 1,1% до 12,0%).
На тактику ведення і наслідки впливає хоріальність, час постановки діагнозу, термін гестації
при ВЗОП, специфічні акушерські ускладнення і стан материнського організму, емоціональний
фон пацієнтів, їхній психологічний стан тощо.
Частота ВЗОП збільшується пропорційно до кількості плодів.
Хоча ВЗОП може спостерігатися як при ДХД, так і при МХД двійнях, при монохоріальному типі
плацентації частота ВЗОП може бути в 6 разів вищою, ніж за наявності 2 окремих плацент.
19
Етіологія ВЗОП:
Загибель одного з плодів може статися через так звані дискордантні стани плодів,
зокрема дискордантні аномалії розвитку, порушення формування чи відшарування однієї
з плацент. Менш поширені стани, такі як тромбоз вени пуповини (особливо у разі
крайового та оболонкового прикріплення пуповини), також можуть вразити лише один з
плодів.
Іноді загибель одного з плодів спричинена умовами, що можуть вразити обидва плоди,
зокрема важкою прееклампсією чи хоріоамніонітом. У подібних випадках ушкоджуючий
чинник залишається і може становити загрозу для плода, який вижив.
Загибель одного з плодів може статися в результаті певного стану, пов’язаного з
синдромами специфічними для двієнь, такими як синдром фето-фетальної трансфузії
(СФФТ) та зворотня артеріальна перфузія. У таких випадках міжблизнюкові анастомози
складають загрозу для плода, що вижив.