Упрощенная HTML-версия
112
7.2. Вагітність 41 тиждень і більше
Переношена вагітність залишається проблемою, яка викликає великий науковий та
практичний інтерес в акушерстві. Науковий підхід до проблеми переношування вагітності
визначився до 1902 р., коли вперше Беллентайн, а потім Рунге (1948) описали ознаки
перезрілості у новонародженого, а цей синдром отримав назву Беллентайна-Рунге.
Частота виникнення переношеної вагітності складає 3-12%, 1-4% вагітностей досягає терміну
43 тижні. Ознаки перезрілості плода спостерігаються в 20-43% переношених вагітностей (41-43
тижні – 2-3%, 43-45 тижнів – 75%).
При переношеній вагітності зростає рівень перинатальної смертності. При цьому частота анте-
та інтранатальнїй смерті плода та новонародженого зростає з кожним тижнем переношування:
на 41 тижні вона складає 1,0-1,9 %;
на 42 тижні - 3-4 %;
на 43 тижні - 6-8 % та більше.
Вживання різних термінів, таких як «після строку», «після дати», «переношена», «пролонгована»,
вносить плутанину в уявлення про переношену вагітність.
Одні автори розрізняють істинне (біологічне) переношування вагітності та уявне
(хронологічне), або пролонговану вагітність.
Вагітність, яка триває більше, ніж 42 тижні, або 294 дні від першого дня останнього
нормального менструального циклу, та закінчується народженням доношеної, функціонально
зрілої дитини без ознак переношування – це пролонгована вагітність. Частота її складає 2% від
загальної кількості пологів.
Вагітність, яка триває більше, ніж 42 тижні, або 294 дні від першого дня останнього
нормального менструального циклу, та закінчується народженням дитини з ознаками
перезрілості, вважається істинно переношеною вагітністю. Вона спостерігається у 4% породіль.
При тривалості вагітності більше, ніж 290-294 дні, тільки в 20-35% народжуються діти з ознаками
перезрілості.
У зв’язку з більш зрілою центральною нервовою системою, більшими розмірами голівки,
відсутністю здатності голівки до конфігурації (щільні кістки черепа, вузькі шви та тім’ячка),
розвитком фетальної макросомії у переношених плодів частіше трапляються пологові травми та
різні види енцефалопатій.
Частими ускладненнями у новонародженого є синдром дихальних порушень та пневмопатій
(внутрішньоутробна аспірація навколоплідними водами, меконієм, руйнування сурфактанта в
легенях переношеного плода).
У переношених новонароджених частіше спостерігаються гіпербілірубінемія, гормональні
кризи, метаболічний ацидоз, прояви внутрішньоутробного інфікування.
Подальший фізичний та психоневрологічний розвиток дітей може бути порушений (особливо у
разі значного переношування вагітності). Ці діти пізніше починають сидіти, стояти, ходити. Із
запізненням на 2-3 міс. прорізаються зуби, спостерігається асинхронний розвиток окремих
психоневрологічних функцій (пізно починають розмовляти).
Ризики, пов’язані з переношеною вагітністю:
материнські ризики:
екстрений кесарів розтин;
o
диспропорція між розмірами тазу та голівки плода;
o
травми пологових шляхів;
o
дистоція плечиків;
o
великий плід;
o
післяпологові кровотечі;
o
післяпологова інфекція;
неонатальні ризики:
o
перинатальна та неонатальна смертність;
o
асфіксія;
o
аспірація;