Упрощенная HTML-версия
250
РОЗДІЛ 13
СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ
АМБУЛАТОРНОЇ ДОПОМОГИ ВАГІТНИМ
Організація амбулаторної допомоги вагітним в Україні
Мета допологового догляду – збереження здоров’я жінки та народження здорової дитини.
Допологовий догляд включає також допомогу та підтримку, яка надається вагітній та її партнеру
або сім’ї, насамперед у формуванні основ відповідального батьківства. Тому на медичних
працівниках покладається не тільки завдання забезпечення медичного догляду, а й
інформування та навчання вагітної та її партнера або членів родини.
Медичним працівникам належить суттєва роль у проведенні ефективного допологового
догляду, яка полягає в тому, щоб:
підтримувати психологічну адаптацію жінки до вагітності, пологів, годування грудьми та
батьківської ролі;
спостерігати за перебігом вагітності з метою забезпечення благополуччя як матері, так і
плода;
обстежити жінку та виявити ознаки ймовірних ускладнень;
надавати вичерпну інформацію з різних питань збереження їхнього здоров’я.
Традиційний підхід, запропонований ВООЗ, передбачає щомісячні відвідування жіночої
консультації з дня першого візиту до 28 тижнів, потім – кожні два тижні до 36 тижня, потім –
щотижневі відвідування до пологів. Разом з тим, дослідження останніх десятиліть демонструють,
що у разі нормального перебігу вагітності відсутня необхідність таких частих візитів (Villar J,
Bergsjo J. WHO Antenatal Care Randomized Trial: Manual for the Implementation of the New Model.
Geneva, World Health Organization (WHO), 2002). У різних країнах вибір моделі антенатального
(допологового) догляду залежить від рівня розвитку країни та наявних ресурсів з обов’язковим
урахуванням потреб жінки та її оточення.
Згідно з концепцією ВООЗ будь-яке втручання у природний перебіг вагітності та пологів має
бути виправдане та приносити користь. При застосуванні будь-яких методів, які обмежують
незалежність, свободу вибору матері та її доступ до дитини, потребують доказів того, щоб вони
принесуть користь, а не шкоду.
Організація амбулаторної допомоги вагітним в Україні здійcнюється у відповідності до Наказу
МОЗ № 417 від 15.07.2011 р.
“
Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної
допомоги в Україні”.
Амбулаторна акушерсько-гінекологічна допомога надається в амбулаторіях загальної
практики/сімейної медицини, в жіночих консультаціях, гінекологічних кабінетах центральних
районних лікарень, сільських лікарських амбулаторіях, фельдшерсько-акушерських пунктах (далі-
ФАПах), центрах планування сім’ї, оглядових кабінетах поліклінік.
На І рівні амбулаторну акушерсько-гінекологічну допомогу жінки отримують на ФАПах, у
амбулаторіях загальної практики - сімейної медицини (без лікаря акушера-гінеколога).
Амбулаторна робота акушерки на І етапі, в основному має профілактичний характер з метою
попередження небажаної вагітності, ускладнень вагітності та виникнення гінекологічних
захворювань. Вагітні з неускладненим загальним і акушерським анамнезом, а також
неускладненим перебігом вагітності можуть перебувати під динамічним наглядом лікаря
загальної практики – сімейної медицини/акушерки/фельдшера, з обов’язковою консультацією
лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації центральної районної лікарні (далі-ЦРЛ) в 19-21 і
30 тижнів вагітності. У разі виникнення акушерських ускладнень, патології плода, загострення
екстрагенітальної патології вагітна негайно передається під нагляд лікаря акушера-гінеколога.
На ІІ рівні амбулаторну акушерсько-гінекологічну допомогу вагітним і гінекологічним хворим
надає медичний персонал ЦРЛ, центральної міської лікарні (далі-ЦМЛ), міської лікарні (далі-МЛ),
жіночих консультацій, гінекологічних кабінетів центральних районних лікарень, центрів
планування сім’ї, оглядових кабінетів поліклінік. У лікувально-профілактичних закладах (далі-ЛПЗ)
ІІ рівня наглядаються вагітні без ускладненого перебігу вагітності та з акушерськими
ускладненнями, з супутньою тяжкою екстрагенітальною патологією, вродженими вадами