Упрощенная HTML-версия
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Несумісність за лейкоцитними тромбоцитними антигенами зумовлює
утворення специфічних антитіл при повторних трансфузіях.
Антигени білків плазми при масивних переливаннях крові спричинюють
так званий синдром гомологічної крові.
При гемотрансфузіях виникає ризик зараження збудниками інфекції, які
передаються з кров’ю (ВІЛ; віруси гепатиту (6); віруси герпесу; цитомега-
вірус; хламідії; токсоплазмоз; сифіліс і туберкульоз). Існують п’ять методів
вірусінактивації препаратів плазми крові, але вони не дають повної гарантії
безпеки.
Пріони — білкові інфекційні антигени, які не містять нуклеїнових кис
лот, спричинюють повільні нейроінфекції (хвороба Кройтцфельдта—Якоба
тощо) і можуть передаватися з кров’ю.
3. Важливим принципом сучасної трансфузіології є повна відмова від
трансфузії цільної крові, оскільки вона може бути замінена гемокомпонент-
ною терапією — ефективнішою і суттєво безпечнішою.
У Наказі МОЗ України № 164 підкреслено, що застосування цільної до
норської крові недопустиме.
Основним компонентом, який замінив цільну кров, є еритроцити (ери-
троконцентрат, еритроцити, бідні на лейкоцити та тромбоцити тощо).
Тепер не застосовують нативну і ліофілізовану плазму крові. Використо
вують свіжозаморожену плазму, яка містить нативні фактори згортання і діє
як гемостатичний засіб.
Для корекції гіповолемії застосовують плазмозамінники — як плазмо-
експандери, так і реологічної дії.
Існує багато електролітних і колоїдних препаратів: лактасол, розчин Рін
гера лактатний, сорбілакт, реосорбілакт, мафусол, оксиетилкрохмаль, реопо-
ліглюкін, рондекс, реомакродекс.
Крім того, застосовують альбумін (10—20 % і більше) або комбіновані
препарати поліфункціональної дії, до складу яких входить альбумін: лакто-
протеїн із сорбітолом, лактосорбан. До складу цих препаратів входить також
натрію лактат, який нормалізує КОС.
Виникла нова медична дисципліна — трансфузійна медицина з упро
вадженням гемокомпонентної терапії і високоефективних плазмозамінників.
При крововтраті до 1 л (10 % ОЦК) інфузійна терапія обмежується уве
денням ізотонічного розчину натрію хлориду. При крововтраті середнього
ступеня тяжкості терапію розпочинають з інфузії ізотонічного розчину натрію
хлориду для поповнення втраченої інтерстиціальної та внутрішньосудинної
рідини. Потім підключають «полемічні препарати» — колоїдні плазмозамін
ники і на їхньому тлі вводять донорські еритроцити з метою часткової ком
пенсації (1/3—1/2) втраченої крові.
При великих крововтратах збільшують кількість еритроконцентрату сві-
жозамороженої плазми (для відновлення факторів згортання плазми крові),
альбуміну, який уводять для нормалізації онкотичного тиску крові.
Крім того, починаючи з першого дня, призначають препарати заліза.
Декстрановий плазмозамінник «Поліфер» містить залізо.
- 242 -