Упрощенная HTML-версия
КРОВОТЕЧІ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ, ПОЛОГІВ І В ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД
6. Лабораторне спостереження: загальний аналіз крові, підрахунок кіль
кості тромбоцитів, час згортання, коагулограма, електролітний склад крові.
За можливості — КОС та гази крові.
7. Моніторинг: неінвазивне визначення AT (за умови розвитку шоку
IV ступеня та за наявності апаратури — інвазивне визначення AT), ЧСС,
пульсоксиметрія, ЕКГ, термометрія, контроль погодинного діурезу). За умови
розвитку шоку III—IV ступеня — контроль ЦВТ.
8. У разі наростання серцевої недостатності на тлі проведення інфузій-
ної терапії (ЦВТ понад 140 см вод. ст., поява ознак інтерстиціального набряку
легень) темп інфузії зменшують і починають уведення симпатоміметиків (до-
фамін 5—20 мкг/кг • хв, добутамін 5—40 мкг/кг • хв).
9. У разі появи ознак коагулопатії проводять терапію ДВЗ-синдрому за
лежно від стадії.
10. Корекція ацидозу натрію гідрокарбонатом при pH крові <7,1.
Після виведення хворої з шокового стану продовжують лікування у ВІТ.
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ
ТА її КОМПОНЕНТІВ В УКРАЇНІ
1. Першим принципом сучасної гемотрансфузійної терапії стало прави
ло, що компоненти донорської крові вводять лише для компенсації дефіциту
конкретних клітинних і плазмових складових елементів крові.
2. Сучасним принципом гемотрансфузійної терапії є правило: переливання
компонентів та препаратів крові може здійснюватися лише за абсолютними по
казаннями і лише якщо всі можливості альтернативного лікування вичерпано.
Це підкреслено в «Інструкції з застосування компонентів крові» за На
казом МОЗ України № 164 від 05.07.2000 р.
Неефективність гемотрансфузій, навіть ускладнення, можуть бути
пов’язані зі змінами, які виникають у консервованій крові при її зберіганні;
імунологічними реакціями; інфікованістю крові донора ендогенного похо
дження.
Зазвичай консервована кров у флаконі або пластиковому контейнері не
ідентична крові, яка циркулює в судинному руслі. У консервованій крові
утворюються мікрозгустки розміром до 200 ммк, які при гемотрансфузії мо
жуть закупорювати мікроциркуляторне русло.
У процесі зберігання консервована кров втрачає свою здатність тран
спортувати кисень; гемокоагуляційні властивості порушуються внаслідок
зниження вмісту V і VIII факторів та кількості тромбоцитів.
Зростає кількість калію, метаболітів, вільного гемоглобіну; підвищується
pH, з’являються біологічно активні речовини.
При переливанні у високих дозах негативне значення має наявність на
трію цитрату.
Імунологічну сумісність крові реципієнта і донора визначають тільки за
трьома еритроцитними антигенами (А, В
1
D), але їх існує значно більше, це
може призвести до виникнення пізніх гемолітичних реакцій з мінімальною
клінікою, але з повним руйнуванням уведених у судинне русло еритроцитів.
-
241
-