Упрощенная HTML-версия
Теоретичначастина
У період первіснообщинного устрою жінка народжувала без допомоги, іноді
їй допомагала старша в сім'ї. При рабовласницькому ладі почалося формування
"храмової" медицини і професійного лікування.
Дані фольклору і давніх пам'яток писемності з великою переконливістю свід-
чать про цілком раціональні прийоми надання допомоги породіллям і новонарод-
женим у родовому суспільстві. Перші зразки єгипетської ієрогліфічної писемності
з'явилися не пізніше 4 тис. років до н. є. До нашого часу дійшли 9 папірусів з
медичними текстами. У папірусі з Кахуна узагальнено знання стародавніх єгип-
тян у галузі акушерства і гінекології. А знали вони ознаки маткових кровотеч,
способи їх лікування, симптоми запальних гінекологічних захворювань, хвороб
грудних залоз, уміли користуватися протизаплідними засобами і розпізнавати ва-
гітність на ранніх термінах.
Відомості про систему медичних знань стародавніх греків знаходимо в міфах:
допомога Реї, коли вона народжувала бога Зевса, допомога в пологах матері Апол-
лона. Бог Аполлон — бог-цілитель, фессальський лікар Асклепій — бог лікуван-
ня, його дочка Гігея — богиня здоров'я. Батьком Асклепія вважався Аполлон,
який згідно з міфом особисто провів операцію кесаревого розтину, діставши сина
з черева німфи Короніди в той момент, коли вона, убита Артемідою, вже лежала
на похоронному вогнищі.
Видатним лікарем Стародавньої Греції, "батьком медицини" став Гіппократ
(460—370 pp. до н. є.), матір'ю його була відома акушерка Фанарета. Гіппократом
написано декілька трактатів з акушерства: "Про миття рук", "Про акушерський
інструментарій" та ін. Гіппократ розробив основний принцип дій лікаря, актуаль-
ний і нині — "не нашкодь!".
Соран Ефесський — засновник акушерства і педіатрії. Одна з його 15 книг
присвячена акушерству і до періоду середньовіччя була незамінною для акушерів.
Лікарі Стародавньої Греції і Риму крім ембріотомії, вишкрібання шийки матки,
зондування матки застосовували також операцію кесаревого розтину. Проте її
проводили лише після смерті роділлі з метою врятувати життя дитини.
У відомому "Каноні лікарської науки" таджицького лікаря Абу Алі Ібн-Сіни
(Авіценна, 98—1037) є розділи з акушерства і жіночих хвороб. У них згадуються
операції повороту плода на голівку, витягування плода за ніжку, краніо- й емб-
ріотомії. При виборі операції Ібн-Сіна вважав за необхідне враховувати стан
здоров'я жінки і можливість перенесення нею операції.
Акушерську допомогу в Стародавній Русі надавали старші в сім'ї жінки.
Велика княгиня Ольга у Києво-Печерській Лаврі відкрила лікарню. Дочка
князя Мстислава Євпраксія (візантійська цариця Зоя) написала трактат "Алім-
ма", в якому описала всі медичні знання того часу, зокрема з акушерства та гіне-
кології. На Русі пологи приймали бабки-повитухи в лазні, яку топили, поливали
окропом лавки, роділлю поміщали на лавку, одягали їй чистий одяг, розплітали
коси, розв'язували всі вузлики, для того щоб пологи йшли благополучно. Бабки-
повитухи приймали пологи, перерізували пуповину, сповивали дитину.
Період становлення капіталізму характеризувався бурхливим розвитком наук,
зокрема природознавства. До цього часу (XVI ст.) відносять анатомічні дослід-
ження Везалія, Фаллопія, Євстахія, Боталло. Значним досягненням акушерства
було впровадження в практику Амбруазом Паре (1517—1590) давно забутої опера-
8