Упрощенная HTML-версия
Ро з д і л 11. Фізіологія і патологія новонароджених
У разі значного накопичення секрету, крові, слизу доцільно під час відсмок-
тування повернути голову дитини на бік або повторити процедуру.
У разі використання відсмоктувача негативний тиск не повинен перевищува-
ти 100 мм рт. ст.
Забезпечення прохідності дихальних шляхів у разі забруднення
навколоплідних вод меконієм
Якщо дитина при народженні є неактивною (у дитини визначається відсут-
ність самостійного дихання, або гаспінг-дихання, або брадипное (частота дихан-
ня — до 30 за 1 хв), або знижений м'язовий тонус (відсутність активних рухів,
звисання кінцівок), або ЧСС до 100 за 1 хв):
• забезпечити правильне положення новонародженого;
• уникаючи тактильної стимуляції, під контролем прямої ларингоскопії про-
вести відсмоктування вмісту нижнього відділу глотки (анатомічна ділянка над
голосовими зв'язками) катетером великого діаметра (14F);
• уникаючи тактильної стимуляції, інтубувати трахею і провести відсмокту-
вання. Тривалість одного відсмоктування не повинна перевищувати 5 с;
• за наявності лікаря, який добре володіє технікою інтубації трахеї, повторні
інтубації і санацію трахеї необхідно проводити до майже повного її звільнення від
меконію, однак не більше 3 разів;
• за відсутності лікаря, який добре володіє технікою інтубації трахеї, відсмок-
тування із трахеї слід проводити одноразово, після чого закінчити наступні кроки
первинної реанімації і повторно оцінити стан дитини;
• під час проведення процедури подавати вільний потік кисню і попросити
асистента визначити ЧСС новонародженого.
Якщо ЧСС дитини під час санації трахеї зменшиться до 60 за 1 хв, слід при-
пинити відсмоктування і негайно розпочати ШВЛ мішком через ендотрахеальну
трубку.
Киснева терапія
Наявність центрального ціанозу в дитини, незважаючи на адекватне само-
стійне дихання і ЧСС понад 100 за 1 хв, є показанням до призначення вільного
потоку кисню.
Новонароджена дитина, яка в пологовій залі (операційній) отримує додатко-
вий кисень, повинна перебувати під постійним спостереженням медичного пер-
соналу.
Метою кисневої терапії має бути забезпечення нормального рівня кисню в
крові новонародженого. Під час проведення кисневої терапії рівень кисневої са-
турації новонародженого не повинен перевищувати 95 % (за даними пульсокси-
метрії).
Слід уникати неконтрольованого і необгрунтованого призначення кисню. Під
час проведення первинної реанімації протягом декількох хвилин можна подавати
сухий і непідігрітий кисень.
1 8 7