Упрощенная HTML-версия
Ро з д і л 13. Післяпологовий період. Грудне вигодовування
Закупорюванн я молочно ї протоки . Мастит .
Пр и закупорюванн і молочно ї п
токи (наприклад, згустком молока) частина грудної залози не спорожнюється,
з'являється локальне, помірно болюче, з нерівною поверхнею, тверде утворення.
Зціджування молока утруднене. Порушення загального стану породіллі і підви-
щення температури тіла не відзначається. Стан, при якому молоко не виділяється
з груді і який пов'язаний із закупорюванням молочної протоки або нагрубанням
грудної залози , називают ь
лактостазом .
Якщо своєчасно не видалити молоко із залози, розвивається досить загрозли-
ве ускладнення —
мастит.
Він може бути неінфекційним, особливо на початку
захворювання. Причиною запалення може бути "прорив", або рефлюкс, молока з
молочних проток під великим тиском у прилеглий інтерстиційний простір з на-
ступним аутолізом тканини як ферментами молока, так і звільненими клітинними
ферментами самої залози. Приєднання інфекції спричинює розвиток інфекційно-
го маститу (в етіології маститу провідне місце займає патогенний стафілокок —
Staphylococcus aureus). Однак на практиці дуже важко встановити наявність чи
відсутність інфекційного процесу.
Симптоми маститу:
• підвищення температури тіла до 38,5—39 °С;
• озноб;
• загальна слабкість, головний біль;
• біль у грудній залозі;
• збільшення, ущільнення, набряк, гіперемія залози;
• наявність окремих дуже щільних болючих ділянок залози;
• утруднене зцідження молока.
Серозна форма маститу при недостатньому або неефективному лікуванні
протягом 1—3 днів переходить в інфільтративну. Це найбільш поширена клінічна
форма. Гнійна стадія маститу має ще більш виражену клінічну картину (висока
температура тіла — 39 °С і вище, сильний озноб, втрата апетиту, збільшення і
болючість пахвових лімфатичних вузлів). Необхідно пояснити матері, що вона
повинна продовжувати достатньо часто годувати груддю, виконуючи всі вищепе-
рераховані заходи.
Слід пам'ятати, що годування однією грудною залозою допустиме.
Недостатн я секреція молока
— одна з основни х причи н переведенн я дитин
на штучне вигодовування. Надзвичайно важливе вміння медичного працівника
правильно оцінити лактаційну функцію жінки і допомогти їй налагодити повно-
цінну лактацію.
Лактаційни й криз.
Під лактаційни м кризом розуміют ь тимчасов е короткочас
не зменшення кількості молока, яке виникає без явної причини. Основою лакта-
ційних кризів є порушення в гормональній системі жінки, пов'язані з періодич-
ністю гормональної регуляції лактації, у поєднанні з підвищенням рухової актив-
ності жінки та інтенсивним ростом немовляти (Freed G.L. et al., 1995).
Лактаційні кризи виникають на 3—6-му тижні, 3-му, 4-му, 7—8-му місяцях лак-
тації, їх тривалість у середньому становить 3—4 дні. Вони мають цілком зворот-
ний характер і безпечні для здоров'я дитини. У деяких жінок у динаміці лактації
такі лактаційні кризи виникають кілька разів.
Голодний криз
— ситуація , коли у зв'язк у з інтенсифікаціє ю процесі в рост
дитини, так званими стрибками росту в окремі періоди її розвитку, об'єм молока,
2 2 1