Упрощенная HTML-версия
Р о з д і л 2. Уведення в доказову медицину
Доказова медицина
— це добросовісне , детальн е і розумн е використанн я кр
щих сучасних доказі в при ухваленн і рішень про ведення окремих пацієнтів . Прак-
тичне застосуванн я доказово ї медицин и означає інтеграці ю індивідуально ї клініч-
ної компетентност і з кращими з доступни х зовнішні х клінічни х доказів , отрима-
них у результат і систематични х оглядів . Під індивідуально ю клінічною
компетентніст ю розуміют ь майстерніст ь і мудрість , яких кожен клініцис т набуває
за допомого ю клінічног о досвіду і клінічно ї практики . Підвищени й професіо -
налізм відображуєтьс я в багатьох речах, але особлив о
в
ефективніші й і раціональ -
нішій діагностиці , у вдумливіши х визначеннях , у розумінн і труднощі в і особли-
востей окремо взятих пацієнті в при ухваленн і клінічни х рішень щодо їх ведення .
Кращі наявн і клінічн і докази — це клінічно значущі дослідження , орієнтован і на
пацієнта , результатам и яких стануть точніст ь і достовірніст ь діагностични х тестів
і медични х оглядів , значущіст ь прогностични х показників , ефективніст ь і безпека
терапевтичного , реабілітаційног о і профілактичног о режимів . Зовнішн і клінічн і
докази зводять нанівец ь раніше прийнят і діагностичн і тести і лікування , заміню-
ючи їх новими — потужнішими , чіткішими , ефективнішим и і безпечнішими .
Доказова медицина (ДМ) —це інтеграція найкращих наукових доказів
з
ним досвідом і потребами пацієнта
(схем а 6) .
Схема 6.
Структур а доказово ї медицин и
ДМ означа є ведення пацієнті в за допомогою чіткої інтеграці ї доказів , отри-
маних у результат і клінічни х досліджен ь з урахування м патофізіологічни х виснов -
ків, досвіду медичног о працівник а і переваг пацієнта . ДМ — це стиль практики і
навчання , який також допомага є сплануват и майбутн і дослідження .
Залежно від обставин в ухваленн і важливих рішень один компонен т може
відіграват и значнішу роль, ніж інші , хоча в ідеалі мають бути залучені всі компо-
ненти. ДМ допомага є клініциста м в їх щоденні й практичні й діяльності , коли ви-
никают ь сумніви з приводу співвідношен ь ризику і корист і для пацієнта . І навпа-
ки, те, що теоретичн о є чорним і білим, може швидко стати сірим на практиці ,
коли клініцис т вирішує проблеми конкретног о пацієнта .
Термін "доказов а медицина " було запропонован о клініцистам и й епідеміоло -
гами Університет у McMaste r (Канада , 1988). Він став загальновідоми м у 90-і роки
XX ст. Протяго м останні х двох десятиліт ь інтерес до ДМ стрімко зріс у всьому
світі. На сьогодн і клініцист и в більшост і зарубіжни х країн навчен і ухвалюват и
рішення , заснован і на доказах . А уряди, медичн і працівник и й індустрі я охорони
здоров' я інтенсивн о створюют ь структуру і процедур и для підтримк и рішень , за-
снованих на доказах .
2 1