Упрощенная HTML-версия
Розділ 5
ко розміщеними отворами піхви і сечівника. У старшому віці такі жінки
високі на зріст, з недорозвиненими грудними залозами, гіпертрофією клі
тора, надмірним ростом волосся в ділянці зовнішніх статевих органів (не
рідко гіпертрихоз), низьким тембром голосу. Соматичні аномалії відсутні.
При лапароскопії виявляють недорозвинену матку і маткові труби (інколи
з одного боку). Одна з гонад рудиментарна, у вигляді білястого сполуч
нотканинного тяжа, друга — у формі яєчка з вираженою гормональною
активністю. Дисгенетичне яєчко може локалізуватися на місці яєчника, у
пахвинному каналі або в рудиментарній калитці (мошонка).
При дисгенезії гонад
лікування
доцільно розпочинати у віці 10—
12 років. Воно мусить бути спрямоване на усунення диспропорційного
соматичного розвитку, обмеження статевого інфантилізму, відновлення
нейропсихічного статусу хворої.
Хворим із вираженою затримкою росту показане раннє його стиму
лювання. Так, призначають гормони щитоподібної залози (тиреоїдин) та
анаболічні стероїди (метиландростендіол або неробол). Лікування зазна
ченими препаратами (з інтервалами 2—3 міс.) загалом триває доти, доки
хворій не виповниться 13—14 років. Потім проводять замісну терапію
статевими гормонами. Лікування естрогенами варто розпочинати у 16—
17-річному віці, оскільки раннє застосування естрогенів у хворих з низь
ким зростом може зумовити передчасне скостеніння епіфізарних хрящів,
що призведе до остаточного припинення росту.
На тлі приймання естрогенів, щоб покращити рецепцію статевих ор
ганів і грудних залоз, призначають тиреоїдин і фолієву кислоту. Одночасно
рекомендують фізіотерапевтичні процедури, які посилюють кровопоста
чання органів малого таза, а також повноцінне вітамінізоване харчування,
правильне чергування фізичного і розумового навантаження, раціональний
відпочинок. При досягненні статевого дозрівання або в разі появи менстру-
альноподібних реакцій варто переходити на циклічну гормонотерапію.
Дисгенезія гонад є показанням для тривалого застосування естрогенів,
що, у свою чергу, може призвести до розвитку гіперпластичних процесів
у гормонозалежних органах — грудних залозах і матці. Тому естрогени
варто вводити не більше ніж протягом 5 років. Надалі питання про доціль
ність лікування гормонами та його тривалості вирішують індивідуально з
урахуванням реакції органів-мішеней і нервово-психічного стану хворої.
При змішаній формі дисгенезії гонад їх варто видаляти у віці 11—
13 років для профілактики розвитку пухлини, а також усунення віриль-
ного синдрому. Якщо під час виконання лапаротомії на місці гонади ви
являють утворення неправильної форми і неоднорідної консистенції, то
слід видалити як саму пухлину, так і матку. Замісну гормональну терапію
можна розпочинати лише після гонадектомії.
102