Упрощенная HTML-версия
ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
мажучі кров’янисті виділення при непорушеному менструальному
циклі;
—
анамнез
: з’ясувати, коли з’явилися виділення; коли був останній ста
тевий акт; чи використовувалися презервативи; кількість статевих
партнерів; зв’язок між скаргами та статевим контактом; чи є подібні
симптоми у партнера; наявність подібних симптомів інфекційних за
хворювань, що передаються статевим шляхом в анамнезі; чи викорис
товувалися при лікуванні антибіотики; алергійні реакції;
—
оцінка ризику інфікування
: пацієнтка із групи підвищеного ризику;
більше одного партнера; чи має партнер симптоми такого захворю
вання; чи проходив він лікування з приводу нього; партнер із групи
підвищеного ризику;
—
огляд
шкірних покривів і слизових оболонок на наявність виразок;
долонь і стоп, живота, передньої черевної стінки;
—
пальпація
пахвинних лімфатичних вузлів (збільшення, болючість);
—
гінекологічне обстеження
: огляд зовнішніх статевих органів, проме
жини (висип, розчухи на шкірі; лобкові воші та гниди; кондиломи,
виразки); огляд за допомогою дзеркал стінок піхви, шийки матки
(ерозії, виразки; колір слизових оболонок; кількість та запах виділень
із піхви; характер виділень із каналу шийки матки: прозорі слизові,
слизисто-гнійні, гнійні, із домішкою крові); піхвове, бімануальне
піхвове обстеження (пальпація склепінь піхви, шийки матки, тіла
матки, придатків матки: болючість; стан склепінь; збільшення матки
та її придатків; наявність пухлиноподібного утворення в ділянці при
датків матки);
—
збирання матеріалу та перехід до лабораторного етапу
діагностики
інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Збудником трихомо-
ніазу статевих органів і
сечових шляхів є піхвова
трихомонада (мал. 81).
Серед жінок, які жи
вуть активним статевим
життям, захворюваність
на
трихомоніаз
сягає
60—70
%,
позастатеве за-
Мал. 81.
Піхвова трихомонада
141
Т
рихомоніаз