Упрощенная HTML-версия
Розділ 8
ПОСТКАСТРАЦІЙНИЙ
СИНДРОМ
Посткастраційний
синдром
виникає
внаслідок
одномоментного
«вимкнення» функції яєчників (їх видалення або загибель після гамма- та
рентгенопромінення).
Патогенез посткастраційного синдрому багато в чому подібний до па
тогенезу клімактеричного синдрому. За рахунок зниження рівня яєчнико
вих гормонів за принципом зворотного зв’язку різко підвищується вміст
гонадотропінів. Так само, як і при клімактеричному синдромі, розвиток
посткастраційного синдрому переважно пов’язаний із порушенням про
цесів адаптації.
Клінічна картина
посткастраційного синдрому аналогічна такій при
клімактеричному синдромі, але порушення менструального циклу про
являється аменореєю. Симптоми захворювання виникають, як правило,
через 10—14 днів після оваріоектомії і прогресують протягом 2—3 міс.
За відсутності своєчасного лікування загальний стан хворих значно погір
шується аж до втрати працездатності.
Діагностика
не становить труднощів. Діагноз установлюють на під
ставі анамнезу і типової клінічної картини. Обстеження пацієнток з пост-
кастраційним синдромом аналогічне такому при клімактеричному синд
ромі.
Лікування
призначають, враховуючи вік пацієнтки і супутню екстра-
генітальну патологію. Основою лікування є замісна гормонотерапія. Най
частіше застосовують синтетичні прогестини (упродовж 3—4 міс.), надалі
за умови поліпшення стану проводять підтримувальну гомеопатичну, ме
дикаментозну і немедикаментозну терапію. Існують дані про належний
терапевтичний ефект від трансплантації кріоконсервованої донорської
яєчникової і плацентарної тканин.
СИНДРОМ ШИХАНА
(післяпологовий гіпопітуїтаризм) —
ДИВ.
ГіПОФІЗАРНА АМЕНОРЕЯ
184