Упрощенная HTML-версия
ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
Основним проявом раку тіла матки є
маткова кровотеча.
У репро
дуктивний період — менометрорагія, у клімактеричний і період менопа-
узи — ациклічна.
Біль
як симптом проявляється дещо пізніше. При стенозі каналу ший
ки матки внаслідок скупчення виділень у порожнині матки формується
лейо-(піо-)метра, і тоді біль — переймоподібний. З часом він стає тупим,
ниючим. Його спричинюють пухлинний інфільтрат або лімфогенні мета
стази, що стискають і запалюють нервові стволи малого таза.
Якщо рак тіла матки проростає прилеглі органи, можуть з’явитися
відповідні симптоми: слиз і кров у калі, тенезми, копростаз — при ура
женнях прямої кишки; гематурія — при проростанні сечового міхура; гід
ронефроз — при стисненні сечоводів.
Загальний стан хворих погіршується тільки, коли хвороба задавнена.
Особливості клінічної картини патогенетичних варіантів:
1) для
гормонально-залежного варіанту
характерні ановуляторні мат
кові кровотечі, безплідність, пізній початок менопаузи; часто поєд
нується із пухлинами яєчників, що фемінізують, синдромом Штейна
(Стейна)—Левенталя, міомою матки, цукровим діабетом, ожирінням;
перебіг повільний, відносно сприятливий;
2)
автономний варіант
проявляється відсутністю ендокринно-обмінних
порушень; атрофією слизової оболонки матки, на тлі якої виникають
поліпи; перебіг — несприятливий, зі швидким ростом, глибоким пророс
танням м’язової оболонки матки (міометрія), раннім метастазуванням.
Діагностика
ґрунтується на даних анамнезу, клінічної картини, гіне
кологічного обстеження, результатах аспіраційної біопсії, гістероцерві-
кографії, роздільного вишкрібання слизової оболонки тіла і шийки матки,
гістерорезектоскопії, прицільної біопсії, ультразвукового дослідження,
радіоізотопної колірної рентгеноконтрастної лімфографії. Досліджують
стан прилеглих органів (цистоскопія, хромоцистоскопія, екскреторна
урографія, радіоізотопна реографія, ректороманоскопія, колоноскопія),
наявність віддалених метастазів (рентгенографія грудної клітки, кісток).
Лікування.
Застосовують хірургічне (екстирпація матки без/з придатка
ми, розширена екстирпація матки), комбіноване, поєднане променеве (внут-
рішньопорожнинне та зовнішнє дистанційне опромінення), гормональне
(оксипрогестерону капронат— ОПК, тамоксифен) лікування. Можливе
проведення поліхіміотерапії (адріаміцин, циклофосфан, фторурацил, вінк-
ристин, цисплатин). Вибір методу лікування зумовлений локалізацією па
тологічного процесу, гістологічною структурою пухлини, ступенем її дифе
ренціювання, характером лімфогенного метастазування, загальним станом
хворої. Хірургічне лікування проводять тільки у 0—II стадіях, променеву і
гормонотерапію — в усіх стадіях, хіміотерапію — у IV стадії.
247