Упрощенная HTML-версия
Розділ 12
Серед показань до хіміотерапії виділяють: високі показники титру
хоріонічного гонадотропіну впродовж 4—8 тиж. після видалення міхуро-
вого занеску (у сироватці крові — понад 20 000 МО/л, у сечі — понад
30 000 МО/л); постійне підвищення рівня хоріонічного гонадотропіну
після евакуації міхурового занеску протягом 1 міс. під час триразового
дослідження; гістологічне підтвердження наявності хоріонкарциноми
після евакуації міхурового занеску або метастазів; інвазивний міхуровий
занесок; наявність текалютеїнових кіст понад 6 см; повторний міхуровий
занесок.
При хоріонкарциномі віддають перевагу хіміотерапії кількома кур
сами під контролем рівня хоріонічного гонадотропіну: якщо він не зни
жується після двох курсів лікування або зростає після одного курсу, або
з’являються нові метастази, то слід змінити схему хіміотерапії, яка має
тривати до нормалізації рівня хоріонічного гонадотропіну. На тлі нор
мального титру проводять ще один курс хіміотерапії з подальшим його
контролем протягом 2 тиж. Найширшого застосування набула схема МАЦ
(метотрексат, актиноміцин Д, циклофосфан).
Курси повторюють з інтервалами
14
—17 днів залежно від стану хворої.
Хірургічне лікування в обсязі екстирпації матки призначають за жит
тєвими показниками, при кровотечі, що не піддається консервативному
лікуванню, септичному стані і в разі резистентності пухлини до хіміоте
рапії.
Після видалення міхурового занеску незалежно від його форми хворі
перебувають під наглядом протягом 3 років.
Рівень хоріонічного гонадотропіну визначають з інтервалом 1—2 тиж.
до одержання двох негативних результатів, потім — щомісяця протягом 2
років.
Ультразвукове дослідження проводять кожні 2 тиж. після усунення
міхурового занеску до одержання негативних результатів умісту хоріоніч
ного гонадотропіну в крові і сечі, потім — кожні 3 міс. протягом 3 років.
Пацієнткам, які перенесли трофобластичну хворобу, рекомендують
упродовж 2 років не вагітніти, а також приймати синтетичні прогестини,
які знижують рівень ЛГ.
ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЯЄЧНИКІВ
Частота злоякісних пухлин яєчників становить 25 % від усіх пухлин
цих органів і має тенденцію до збільшення. Серед злоякісних новоутво
рень жіночих статевих органів рак (карцинома) яєчників посідає третє
місце після раку тіла і шийки матки. Трапляється у будь-якому віці, але
частіше розвивається у 40—60-річному віці.
252