Упрощенная HTML-версия
Розділ 12
Патогенез.
Причини виникнення раку яєчників донині ще не з’ясо
вані, однак велике значення мають порушення у системі гіпоталамус—гі
пофіз—яєчники та зміни клітинного і гуморального імунітету.
Чинники ризику
раку яєчників:
1. Стани після операції на яєчниках (видалення або резекція одного
яєчника), після лікування з приводу новоутворення інших органів (шлун
ка, кишок, грудної залози), гормонотерапії, яку застосовували для пригні
чення гормональної функції яєчників.
2. Обтяжена онкологічна спадковість (злоякісні новоутворення у най
ближчих родичів, особливо пухлини яєчників, грудних залоз).
3. Фонові захворювання: кісти яєчників, полікістоз яєчників, хроніч
не запалення придатків матки, порушення менструального циклу, ендо
кринні форми безплідності, лейоміома матки, гіперпластичні процеси в
ендометрії, нез’ясовані пухлинні утворення в ділянці малого таза.
Поширення раку яєчників — по парієтальній і вісцеральній очеревині
з ураженням малого та великого сальника, лімфогенним і гематогенним
шляхами.
Класифікація за ступенем поширення (стадії):
I — уражені тільки яєчники (один чи обидва);
II — уражені один чи обидва яєчники з поширенням на органи малого
таза (матка, маткові труби, очеревина);
III — уражені один чи обидва яєчники з метастазами по очеревині за
межами малого таза або в регіонарні лімфатичні вузли;
IV — уражені один чи обидва яєчники; віддалені метастази.
Клінічна картина
залежить від стадії захворювання і гістотипу пух
лини. Специфічні для раку яєчників ознаки відсутні. У початковій стадії
рак перебігає безсимптомно. Порушення загального стану спостерігають
при поширенні пухлинного процесу. З’являються субфебрильна темпера
тура тіла нез’ясованої етіології, загальна слабкість, швидка втомлюваність,
зниження працездатності, схуднення, пітливість, почуття дискомфорту,
неприємні відчуття внизу живота, нелокалізований біль у животі різного
характеру, дизуричні та диспепсичні явища, збільшення розмірів живота,
задишка через асцит і плеврит. Наявність асциту залежить, в основно
му, від гістологічної структури пухлини, менше — від стадії поширення
процесу. У черевній порожнині пальпують малорухомі пухлини, спаяні в
єдиний конгломерат. Якщо злоякісна пухлина розвивається з гормонопро-
дукуючої пухлини (гранульозоклітинної, текоми, андробластоми), то при
єднуються симптоми, що притаманні тій пухлині.
Діагностика
пухлин яєчників ґрунтується на даних:
1) анамнезу (скарги, чинники ризику тощо); рання клінічна діагностика
утруднена у зв’язку із безсимптомним перебігом;
254