Упрощенная HTML-версия
КОНТРАЦЕПЦІЯ
Внутрішньоматкова контрацепція
Внутрішньоматкова контрацепція — один з найпоширеніших сучас
них методів запобігання небажаній вагітності, який застосовують понад
100 млн жінок у світі. Перші згадки про неї датовані 1909 p.: німецький
гінеколог R. Richter у вигляді протизаплідного засобу застосовує кільце з
декількох шовкових ниток, яке вводить у порожнину матки. На той час
широкого застосування цей метод не набуває, оскільки не було відпра
цьовано етапи уведення та видалення засобу. У 60-х роках XX ст. завдяки
появі гнучких інертних пластмас створюють внутрішньоматковий проти
заплідний засіб за типом петлі Ліппса (1965), у 70-х — внутрішньоматкові
засоби, що виділяють мідь (СuТ-200) або прогестаген.
Існує кілька теорій механізму дії внутрішньоматкових протизаплідних
засобів: теорія абортивної дії (засіб як стороннє тіло травмує слизову обо
лонку матки, підвищує тонус матки, унаслідок чого стимулюється продукція
простагландинів, що призводить до згнання ембріона на ранній стадії імплан
тації), теорія прискореної перистальтики маткових труб (посилена активніст
м’язових елементів матки і маткових труб під дією протизаплідного засобу
зумовлює передчасне потрапляння заплідненої яйцеклітини в матку за від
сутності умов для нормальної імплантації), теорія асептичного запалення
(стороннє тіло спричинює лейкоцитарну інфільтрацію слизової оболонки
матки, унаслідок чого збільшується кількість лімфоцитів і продуктів їх розпа
ду — контрацептивний ефект досягається за рахунок ефекту запалення обо
лонки, порушення імплантації і подальшого розвитку ембріона), теорія спер-
мотоксичної дії (під впливом внутрішньоматкового протизаплідного засобу
відбувається фагоцитоз сперматозоїдів макрофагами), теорія ензимних пору
шень у слизовій оболонці матки (засіб посилює активність кислої фосфатази,
спричинює коливання вмісту глікогену, білка, РНК і лужної фосфатази, що
несприятливо позначається на процесі імплантації) та ін.
Найбільш значущі зміни на біохімічному рівні, зумовлені застосуван
ням внутрішньоматкових протизаплідних засобів, відбуваються в слизовій
оболонці матки, особливо це стосується тих, що виділяють мідь (внутріш
ньоматкові протизаплідні засоби II покоління).
Прогестинові внутрішньоматкові протизаплідні засоби впливають на
стан слизу каналу шийки матки, зумовлюючи деяке підвищення його pH
протягом 6 міс. їх використання з подальшою стабілізацією показника.
Гормональна функція яєчників при тривалому їх застосуванні зберігаєть
ся без значних коливань.
Нині створено понад 50 видів внутрішньоматкових протизаплідних
засобів, які виготовлені з пластмаси, металу і різні за формою, розмірами
і твердістю (мал. 154).
327