Упрощенная HTML-версия
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
^0 Мал. 172.
Інструментарій, що застосовують для гінекологічного обстеження й операції:
1
— дзеркало Фрича;
2
— підіймач піхвовий;
3
— щипці (двозубі) Мюзо;
4
— щипці кульові;
5
— зонд матковий;
6
— щипці маткові вікончасті; 7 — кюретки;
8
— абортцанг;
9
— канюлі
для вакуум-екскохлеації;
10
— наконечник для гістерографії;
11
— штопор матковий;
12
— гачок
гострий;
13
— щипці маткові для перетискання ділянки внутрішнього вічка;
14
— розширювачі
Гегара;
15
— дзеркало піхвове двостулкове (Куско);
16
— дзеркало піхвове ложкоподібне
ВЕДЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ
Усі заходи після операції мають бути спрямовані на профілактику і
своєчасне виявлення можливих ускладнень.
Одразу після операції хвору переводять у спеціальну палату, де має
постійно перебувати медична сестра, яка володіє навичками виконання
необхідних реанімаційних маніпуляцій. Палата має бути оснащена систе
мою підведення кисню, дихальними апаратами і набором лікарських за
собів для надання екстреної допомоги.
Особливу увагу хворій приділяють у перші 6 год після операції, пого
динно вимірюючи артеріальний тиск, визначаючи частоту пульсу й дихан
ня. У разі зниження артеріального тиску, зміни частоти і наповнення пуль
су, розладів дихання, виникнення кровотечі та розвитку інших ускладнень
терміново викликають чергового лікаря.
При черевностінкових втручаннях одразу після операції на ділянку
післяопераційної рани на 3—4 год накладають вантаж для гемостазу й за
побігання розходженню швів передньої черевної стінки під час блювання
або кашлю. Також для зменшення болю в операційній рані призначають
холод на ЗО хв (через 1,5—2 год), який відміняють через 2 доби.
Одним із патологічних чинників, що негативно впливає на перебіг
післяопераційного періоду, є біль, для усунення якого через 4—6 год піс
ля операції хворій призначають анальгетики (промедол, анальгін та ін.).
Ін’єкції за потреби повторюють кожні 4—6 год, а через 2—3 доби — 1 раз
на добу (на ніч).
У післяопераційний період найголовнішим є оцінювання загального
стану хворої (температура, пульс, артеріальний тиск, дихання), стану піс
ляопераційної рани, нагляд за своєчасним спорожненням сечового міхура
і кишок, установлення наявності чи відсутності ознак подразнення очере
вини, визначення стану кишок.
У більшості хворих уже наприкінці першої доби після операції почи
нають відходити гази, відновлюється перистальтика кишок. Для стимуля
ції перистальтики з першої доби післяопераційного періоду призначають
прозерин, церукал. Якщо перистальтика відсутня, на другу добу роблять
гіпертонічну клізму, а на третю, за потреби, — очисну.
389