Упрощенная HTML-версия
Акушерська патологія
18
Друга (головна) площина проходить паралельно
термiнальнiй на рiвнi нижнього краю симфiзу. Назва
площини пояснює проходження передлеглої частини
плода через суцiльне кiсткове кiльце.
Третя (спiнальна) площина прямує паралельно
двом першим, пересiкаючи таз у ділянцi
spina ossis
ischii
, що пояснює її назву.
Четверта (вихiдна) площина паралельна трьом
попереднiм, являє собою дно малого таза
(diafragma
pelvis)
i збігається з напрямком куприка.
1.2. Анатомія жіночих
статевих органів
Вагітність як фізіологічний процес супрово
джується низкою змін в організмі жінки, особливо це
стосується статевих органів.
З анатомічної точки зору, жіночі статеві органи
поділяють на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні статеві органи розміщені в передньому
відділі промежини
(regio pudendalis anterior),
у ділянці
сечостатевого трикутника
(trigonum urogenitale).
Внутрішні статеві органи містяться в порожнині ма
лого таза
(cavum pelvis minor).
Зовнішні жіночі статеві органи
До зовнiшнiх жiночих статевих органiв
(partes ge
nіtales temininae externae)
належать: промежина
(peri
neum),
соромiтна щiлина
(rima pudendi),
лобкове пiд
вищення
(mons pubis, mons Veneris),
соромiтнi губи ве
ликi
(labia majora pudendi)
й малi
(labia minora puden
di)
, клiтор
(clitoris)
, присiнок пiхви
(vestibulum vaginae),
сечовипускальний канал
(urethra feminina),
дiвоча
пліва
(hymen)
, великi присiнковi (бартолiновi) залози
(glandulae vestibulares majores, glandulae Bartolini),
цибу
лина присiнка
(bulbus vestibuli) (
рис. 1.2.1, 1.2.2).
Під час гестацiйного перiоду зовнiшнi статевi
органи збiльшуються в об’ємi за рахунок розпушен
ня шкiри, пiдшкiрно жирової клiтковини. Слизовi
оболонки набувають ціанотичного забарвлення. По
силюється секрецiя сальних залоз.
Промежина жiноча
Промежиною
(perineum s. regio anoperinealis),
з
анатомiчного погляду, називається дiлянка тiла, яка
обмежена лобковою дугою спереду, верхiвкою купри
ка — ззаду, сiдничими кiстками i крижово горбовими
зв’язками
(lig. sacrotuberale)
— з бокiв (рис. 1.2.3).
У топографiчнiй анатомiї промежиною
(perineum)
називають частину тазового дна.
З акушерського погляду, промежина акушерська
(perineum obstetrica)
поділяється на передню проме
жину
(perineum anterior)
— це ділянка мiж задньою
спайкою соромітних (статевих) губ i переднiм краєм
відхідника — і задню промежину — ділянка мiж
відхiдником i верхiвкою куприка.
У промежинi видiляють двi дiафрагми: тазову
(dia
phragma pelvis)
i сечостатеву
(diaphragma urogenitale)
.
Лінія між сідничими горбами
(linea biischiadica)
роз’єднує
perineum
на
regio urogenitalis
та
regio analis.
Статевi органи розмiщенi в передньому трикутнику
(regio urogenitalis).
У жiнок
regio anoperinealis
включає переднiй — се
чостатевий
(regio urogenitalis)
i заднiй — анальний
(regio analis)
вiддiли.
Через сечостатеву дiафрагму проходять пiхва й
уретральний канал, через тазову — анальний канал.
Кровопостачання:
aa. pudenda interna, a. rectalis in
ferior.
Iннервацiя:
plexus sacralis, pudendus.
Лобок
Лобкове пiдвищення
(mons pubis, mons Veneris)
—
це утворення зі шкiри, пiдшкiрно жирової клiтко
Рис. 1.2.1.
Зовнішні статеві органи жінки:
а —
першовагітної
: 1
— соромітна щілина
(rima pudendi)
;
2
— великі соромітні губи
(labia majora pudendi)
;
3
— малі соромітні губи
(labia minora pudendi)
;
4
— клітор
(clitoris);
б
— повторновагітної:
1
— надлобкова складка
(plica suprapubica)
;
2
— лобкове підвищення
(mons pubis)
;
3
—
пахові складки;
4
— великі соромітні губи
(labia majora pudendi)
;
5
—малі соромітні губи
(labia minora pudendi)
4
3
2
1
1
2
3
4
5
а
б