Упрощенная HTML-версия
Акушерська патологія
252
конатися щодо глибини розриву внутрiшньої
поверхнi. Перший шов накладають на 1,0–1,5 см
вище верхнього кута рани, подальшi — на вiдстанi
0,5–0,7 см з обох бокiв вiд країв рани. Лiгатури ни
ток зрiзають (рис. 2.10.21, 2.10.22).
Профілактика
розриву шийки матки полягає в
рацiональному веденнi пологiв (правильне визначен
ня методу розродження, вчасне застосування спаз
молiтичних препаратiв і засобів для знеболювання
пологів).
Розриви матки
Розривом матки
(ruptura uteri)
називається трав
матичне ушкодження цiлостi органа. Це надзвичайно
тяжка акушерська патологiя, що супроводжується
iнвалiдизацiєю i високою материнською i перинаталь
ною смертнiстю: материнська летальнiсть при розривi
матки досягає 12–18 %, загибель плода — 35–40 %.
Етіологія і патогенез.
Проблемi вивчення етiологiї
й патогенезу розривiв матки присвячено численні
праці видатних вiтчизняних та іноземних вчених
різних часiв. За даними I. М. Рембеза (1971), перші
публiкацiї про вивчення етiопатогенезу розриву мат
ки з’явилися задовго до 1764 р. — саме цього року
Smellie вiдкрито заперечив причину розриву матки як
наслiдок сильних рухiв плода i вiддав перевагу іншій
причині — вузькому тазу. Тривало утримувалася се
ред науковців того часу теорiя «сильних рухів плода»
(O. W. Steina, 1805). I. C. Baudelogue довів, що при
чиною розриву є тривалий перебiг пологiв при вузь
кому тазі. Неповний розрив матки, описаний I. C.
Baudelogue, знайшов пiдтвердження в роботах A. E.
Siebold. У наступнi роки вивчення цієї проблеми три
вало: F. B. Osiander вбачав причину розриву у силь
них переймах і операцiї внутрiшнього повороту пло
да; Kiwicch i Scanzoni вважали, що розрив пояснюєть
ся особистою схильністю; G. W. Stein наполягав, що
розриви не вiдбуваються пiсля вставлення голiвки
плода; Michaelis вiдстоював думку про вузький таз
як причину розриву; Barness вважав механiчну пе
решкоду причиною розриву. У 1875 р. вийшла дру
ком монографiя Bandl «Про розрив матки і його ме
ханіку», в якiй вчений послiдовно обгрунтував
механiчну (типову) теорiю розриву матки. За Bandl,
автором першої наукової теорiї, мимовiльний роз
рив матки вiдбувається внаслiдок механiчної пере
шкоди i розвитку прогресивно зростаючої сили пе
реймів.
Вивчення етiологiчних факторiв і патогенетичних
механiзмiв розриву матки тривало. У 1899 р. В. В.
Строганов обгрунтував доцiльнiсть ретельного спо
стереження за вагiтною, яка мала в анамнезi розрив
матки, з метою надання їй «грунтовної акушерської
допомоги».
На початку ХХ ст. висунуто другу теорiю розриву
матки. Її автори, Я. В. Вербов i I. М. Iванов, поясню
вали етiопатогенез розриву надзвичайною ламкістю i
слабкістю маткових м’язiв. Проблемою розривiв мат
ки займалося багато дослiдникiв (Б. Н. Iванов, Б. В.
Рис. 2.10.21.
Накладання швів при розриві шийки мат
ки 1 го ступеня
Рис. 2.10.22.
Накладання швів при розриві шийки мат
ки 2 го ступеня
Рис. 2.10.23.
Загроза розриву матки. Вигляд «пісково
го годинника» (схема)