103
ванні судин лійкотазової зв’язки, кардинальних зв’язок, прошиванні внутрішньота
зової фасції при відновленні передньої стінки піхви. Операційна травма сечовода
або сечового міхура виникає приблизно в 1 випадку на 100 гінекологічних операцій;
ушкодження сечового міхура виникають приблизно в 5 разів частіше, ніж травми
сечовода. Класичними ознаками сечовода, на відміну від тазових судин, є:
1) візуалізація перистальтики сечовода при подразненні хірургічним інструмен
том;
2) візуалізація сплетення Ауербаха, яке представлене численними маленькими
звивистими судинами, що анастомозують над поверхнею сечовода.
Поранення сечовода нерідко виникають при операціях уретропексії при стресо
вому нетриманні сечі. Тому більшість гінекологів для ідентифікації цілісності сечо
вих шляхів використовують пробу з індигокарміном або виконують діагностичну
цистоскопію до і після операції.
Ділянку основи широкої зв’язки поблизу шийки матки, де маткова артерія пере
тинає сечовід, називають зоною, де «вода тече під містком».
Катетеризація сечового міхура при його пораненні сприяє швидкому загоюван
ню, якщо не відбулося значної редукції його кровопостачання. Це положення доз
воляє використовувати надлобкову цистотомію і катетеризацію без значного ризику
утворення фістули.
Одним із методів хірургічного лікування стресового нетримання сечі є підтяг
нення періуретральних тканин до лобкового симфізу або зв’язки Купера. Інколи ця
хірургічна процедура ускладнюється значною післяопераційною венозною кровоте
чею. Субфасціальна гематома може поширюватися до пупка в просторі
Ретціуса
.
Найбільш частою причиною стресового нетримання сечі у жінок є дефект сполучної
тканини, особливо в періуретральній зоні, лобково уретральній зв’язці та лобково
куприкових м’язах.
Травма прямої кишки може виникнути при піхвовій гістеректомії і супутній задній
кольпотомії. В середній третині піхви відстань між слизовими оболонками піхви і
прямої кишки становить кілька міліметрів, сполучна тканина зазвичай щільно при
лягає до цих анатомічних утворень. Випинання прямої кишки у піхву в цій зоні
потребує змін хірургічної тактики.
Інші структури жіночого таза
Простір Дугласа
Простір Дугласа (задній
cul?de?sac
, прямокишково маткова заглибина, прямокиш
ково маткова складка) являє собою глибоку кишеню, яка утворюється найбільш ка
удальною частиною парієтальної очеревини (див. рис. 3.2, 3.10, 3.11). Цей простір
локалізується спереду від прямої кишки і відділяє матку від товстої кишки. Паріє
тальна очеревина кишені Дугласа вкриває шийку матки і верхню частину задньої
стінки піхви, а потім повертає на передню стінку прямої кишки. Простір Дугласа
обмежений з боків складками очеревини, які вкривають крижово маткові зв’язки
(рис. 3.23).
Параметрії
Параметрії представлені шаром екстраперитонеальної жирової та фіброзної спо
лучної тканини, що оточує матку (див. рис. 3.11, 3.13). Параметрії локалізуються
між листками широкої зв’язки матки і прилеглих передніх ділянок між шийкою
Розділ 3. Репродуктивна анатомія