Упрощенная HTML-версия
102
Акушерство і гінекологія. Том 1
Сечовий міхур
Сечовий міхур — порожнистий м’язовий орган, який локалізується між лобковим
симфізом і маткою (див. рис. 3.10, 3.11, 3.21). Розмір і форма сечового міхура варію
ють залежно від кількості сечі в ньому. З іншого боку, анатомічне положення інших
тазових органів залежить від ступеня наповнення сечового міхура. Тільки верхня
поверхня сечового міхура вкрита очеревиною. Нижня його частина безпосередньо
прилягає до матки. Урахус (залишок ембріонального алантоїса) — фіброзний тяж,
який тягнеться від верхівки сечового міхура до пупка. Основа сечового міхура пря
мо прилягає до внутрішньотазової фасції над передньою стінкою піхви. Шийка се
чового міхура і прилеглий сечівник приєднуються до лобкового симфізу за допомо
гою фіброзних зв’язок. Передміхуровий, або залобковий, простір
(Ретціуса простір)
є ділянкою між сечовим міхуром і лобковим симфізом, латерально обмеженою об
літерованими гілками підчеревної артерії, який поширюється від фасції, що вкриває
тазову діафрагму, до пупка між промежиною і поперечною фасцією живота.
Слизова оболонка передньої поверхні сечового міхура є червонуватою і має чис
ленні складки. Нижньозадня поверхня міхура переривається двома отворами сечо
вода і отвором сечівника (трикутник). Трикутник є темно червоним і вільним від
складок. При пустому сечовому міхурі отвори сечоводів знаходяться на відстані
близько 2,5 см, при наповненому — 3 см. М’язова стінка сечового міхура — детрузор
ний м’яз, який складається з трьох шарів м’язових волокон.
Артеріальне кровопостачання сечового міхура здійснюється від гілок підчерев
ної артерії: верхньої міхурової, нижньої міхурової та середньої гемороїдальної ар
терії. Іннервація сечового міхура забезпечується симпатичними і парасимпатични
ми волокнами, зовнішнього сфінктера — соромітним нервом.
Пряма кишка
Пряма кишка — кінцевий відрізок товстої кишки довжиною 12–14 см. Пряма
кишка починається на рівні другого або третього крижових хребців, де сигмоподіб
на кишка втрачає свою брижу і опускається вниз так, що її задня стінка знаходиться
поруч з крижовою западиною (див. рис. 3.2, 3.6, 3.21). Спереду верхня і середня
частини прямої кишки вкриті очеревиною. Нижня третина прямої кишки проходить
нижче перитонеального покриття таза і знаходиться в анатомічній близькості до
задньої стінки піхви.
Пряма кишка впадає у відхідниковий (анальний) канал довжиною 2–4 см. Аналь
ний канал фіксується круговими м’язами леватора (
m. levator ani
) — підіймача
відхідника, який становить основну частину тазової діафрагми. Зовнішній сфінктер
анального каналу представлений двома шарами циркулярних пучків поперечносму
гастих м’язів — підшкірним і глибоким. Пряма кишка, на відміну від інших відділів
товстої кишки, не має стрічок
(tаenia coli)
і сальникових привісок
(appendices
epiploica)
. Артеріальне кровопостачання прямої кишки є вираженим і забезпечуєть
ся п’ятьма артеріями: верхньою гемороїдальною артерією, яка є продовженням ниж
ньої мезентеріальної артерії, двома середніми гемороїдальними артеріями, двома ниж
німи гемороїдальними артеріями. Близько 10 % раку товстої кишки виникає в прямій
кишці. Тому при ректальному дослідженні слід приділяти спеціальну увагу паль
пації внутрішнього ободу прямої кишки, а не лише ділянці ректовагінальної перего
родки (скринінг раку товстої кишки).
Клінічні кореляції.
Анатомічна близькість сечоводів, сечового міхура і прямої киш
ки в жіночому тазі має важливе значення при більшості гінекологічних операцій.
Хірургічне ушкодження сечовода може виникнути при клемуванні або перев’язу