Упрощенная HTML-версия
147
Новим методом молекулярної біології є
флуоресцентна гібридизація in situ (FISH)
з використанням специфічних ДНК маркерів (молекулярних зондів) для ідентифі
кації делецій генетичного матеріалу. FISH метод значно покращив можливості ви
значення генних та хромосомних аномалій. Ці молекулярні зонди можна гібридизу
вати із метафазними хромосомами, як у звичайних цитогенетичних методиках, або з
інтерфазними ядрами. Використання інтерфазних ядер має свої переваги, оскільки
цей метод не потребує мітотичних клітин, а хромосоми в інтерфазі є менш конден
сованими, що дозволяє отримати роздільну відстань у межах від 50 до 500
×
10
3
основ
ДНК.
Метод
волоконної FISH
дозволяє розтягати хромосоми й отримувати роздільну
здатність до кількох тисяч основ ДНК (кілобейсів).
Оогенез
Дозрівання ооцитів починається ще до народження дитини. Первинні статеві
клітини, мігрувавши в гонаду генетичної жінки, шляхом диференціації перетворю
ються на
оогонії
. Оогонії здійснюють численні мітози і наприкінці третього місяця
ембріонального розвитку формують кластери, оточені одним шаром плоских епітелі
альних клітин (фолікулярних клітин, які походять з поверхневого епітелію яєчника
і утворюють примордіальні фолікули
.
Оогонії продовжують мітотичний поділ, а деякі з них підлягають більшій дифе
ренціації і утворюють первинні ооцити. Одразу після утворення первинні ооцити
реплікують свою ДНК і вступають у профазу першого мейотичного поділу. Протя
гом наступних місяців кількість оогоній швидко зростає і до п’ятого місяця розвит
ку загальна кількість статевих клітин у яєчнику досягає максимуму — близько
7 млн. У цей час починається масова загибель клітин і численні оогонії, як і пер
винні ооцити, зазнають атрезії. До сьомого місяця ембріонального розвитку більшість
оогоній дегенерує, за винятком невеликої їх кількості поблизу поверхні яєчника.
Усі первинні ооцити оточені одним шаром плоских епітеліальних клітин і форму
ють
примордіальні фолікули.
Перед народженням дитини усі первинні ооцити вже вступили у профазу мейо
зу, але замість переходу до метафази вони вступають у стадію диплотени (специфіч
ну стадію спокою під час профази), яка характеризується утворенням мереживної
сітки хроматину. Первинні ооцити залишаються у профазі й не завершують першо
го мейотичного поділу аж до досягнення пубертатного періоду (періоду статевого
дозрівання). Це, можливо, відбувається під дією інгібітора дозрівання ооцита, який
утворюється фолікулярними клітинами. Вважають, що загальна кількість первин
них ооцитів при народженні дівчинки коливається від 700 000 до 2 млн. Протягом
наступних років життя більшість ооцитів піддається атрезії, і тільки близько 400 000
клітин залишаються до початку пубертатного періоду, з яких менше 500 зазнають
овуляції у репродуктивному періоді. Важливим є той факт, що деякі ооцити, які
досягають зрілості найпізніше, перебувають у стані спокою (у диплотенній фазі пер
шого мейотичного поділу) протягом 40 і більше років. До цього часу невідомо, чи є
диплотенна стадія найбільш сприятливою для захисту ооцита від агресивних фак
торів зовнішнього середовища, які діють на яєчник протягом усього життя жінки.
Доведено, що ризик народження дітей з хромосомними аномаліями збільшується з
віком матері: старіння первинних ооцитів робить їх уразливими до ушкоджень.
При досягненні статевої зрілості кожен черговий оваріальний цикл розпочинаєть
ся зі вступу у фазу дозрівання 5–15 примордіальних фолікулів. Первинний ооцит,
Розділ 5. Репродуктивна генетика...