Упрощенная HTML-версия
153
матозоїда в цитоплазму яйцеклітини — інтрацитоплазматичну ін’єкцію сперматозої
да (ICSI).
Дроблення
Після досягнення зародком двоклітинної стадії він здійснює серію мітотичних
поділів (процес дроблення), що приводить до збільшення кількості клітин. Ці кліти
ни —
бластомери —
зменшуються з кожним поділом дроблення і до восьмиклітинної
стадії формують нещільний конгломерат. Після третього поділу дроблення бласто
мери максимально збільшують площу міжклітинних контактів, формуючи компакт
ну клітинну масу, яка утримується разом завдяки щільним контактам. Процес
ком?
пактизації
призводить до відокремлення зовнішніх клітин від внутрішніх, які спо
лучаються між собою щілинними контактами (нексусами). Приблизно через
3 год після запліднення клітини компактизованого ембріона знову діляться, утворю
ючи 16 клітинну
морулу
(ягода шовковиці). Внутрішні клітини морули утворюють
внутрішню клітинну масу
, а зовнішні клітини —
зовнішню клітинну масу
. Внутріш
ня клітинна маса дає початок тканинам ембріона, а зовнішня клітинна маса утворює
трофобласт
, з якого формується
плацента.
Бластоциста
Коли морула потрапляє в порожнину матки, через прозору зону з мікрооточення
ембріона починає просочуватися рідина, яка накопичується у міжклітинних просто
рах внутрішньої клітинної маси. Поступово міжклітинні простори зливаються і фор
мують єдину порожнину —
бластоцель
. Тимчасом ембріон знаходиться у стадії
бла?
стоцисти
(рис. 5.8). Клітини внутрішньої клітинної маси утворюють
ембріобласт
і
локалізовані на одному полюсі, тимчасом як клітини зовнішньої клітинної маси, або
трофобласт,
стають плоскими і утворюють стінку бластоцисти. Прозора зона зни
кає, що дає можливість бластоцисті здійснити
імплантацію.
Клітини трофобласта, які локалізуються над ембріобластним полюсом бластоци
сти, близько шостого дня починають вростати в епітелій ендометрія — слизової обо
лонки матки. Прикріплення та інвазія трофобласта забезпечуються дією інтегринів,
що виділяються клітинами трофобласта, а також ламініном і фібронектином
міжклітинного матриксу ендометрія. Інтегринові рецептори для ламініну сприяють
адгезії, тимчасом як рецептори для фібронектину стимулюють міграцію. Взаємодія
цих молекул відбувається і при передачі інформації, що регулює диференціацію тро
фобласта. Таким чином, імплантація є результатом комплексних взаємодій трофо
бласта й ендометрія. До кінця першого тижня розвитку зародок людини проходить
стадію морули, бластоцисти і починає імплантацію у слизову оболонку матки.
Отже,
імплантація
відбувається наприкінці першого тижня розвитку.
Клінічні кореляції.
Аномальні зародки зазвичай гинуть через 2–3 тиж після заплід
нення, тому їх частоту визначити важко. Вважають, що близько 50 % вагітностей
закінчуються мимовільними викиднями і половина з них зумовлені хромосомними
аномаліями. Ці викидні є наслідком так званих «пренатальних фільтрів», що відбра
ковують аномальні ембріони і тим самим зменшують кількість індивідів із вродже
ними вадами до 2–3 % замість 12 %. При комбінації методів екстракорпорального
запліднення і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) проводиться молекулярний
скринінг ембріонів з генетичними аномаліями (преімплантаційна діагностика). Для
цього достатньо виділити один бластомер з ембріона ранньої стадії розвитку і реплі
фікувати його ДНК для подальшого дослідження. Програма «Геном людини» зай
мається вивченням зв’язку специфічних генів із різними клінічними синдромами.
Розділ 5. Репродуктивна генетика...