Упрощенная HTML-версия
248
Акушерство і гінекологія. Том 1
ловне передлежання
(у
96 % випадків), якщо тазо
вий кінець — тазо
ве пере!
длежання
(3,5 %). Якщо
голівка плода зігнута до
грудної клітки і передле
жачою частиною є потили
ця плода — це буде
поти!
личне передлежання.
При
різних ступенях розгинан
ня голівки утворюються
розгинальні передлежання
—
тім’яне (передньоголов!
не), лобове і лицеве перед!
лежання
. При
сідничному
передлежанні
до входу в
таз вставляються сідниці,
ніжки плода витягнуті
вздовж тулуба. У разі
по!
вного тазового передле!
жання
ніжки плода зігнуті
у колінних і кульшових
суглобах, до входу в таз
вставляються і сідниці, і
стопи плода. При
ножному
(або неповному тазовому)
передлежанні, передлежа
чою частиною є ніжки пло
да. При поперечному або
косому положенні плода у
вхід таза може вставлятись
плече плода —
плечове пе!
редлежання
(рис. 11.4).
Передлежання плода
зазвичай визначається при
зовнішньому акушерсько
му обстеженні за допомо
гою прийомів Леопольда і
підтверджується даними
внутрішнього акушерсько
го (піхвового) досліджен
Рис. 11.4.
Варіанти передлежань плода:
1
— лицеве;
2
— лобове;
3
— тім’яне;
4
— сідничне;
5
— пле
чове
1
2
3
4
5
ня. На початку пологів, коли шийка матки ще недостатньо відкрита, визначення пе
редлежання плода може бути утрудненим, що може призвести до помилки. Орієнти
рами для визначення передлежання є волосся, шви і тім’ячка голівки, вухо плода при
головних, сіднична борозна, крижі й анус — при тазових передлежаннях. При голов
них передлежаннях звертають увагу на ступінь згинання або розгинання голівки. При
розгинальних головних передлежаннях орієнтирами можуть бути лоб, надбровні
дуги, ніс, підборіддя або щелепа плода. Якщо передлежання плода не може бути виз
начене клінічними прийомами, виконують УЗД. Ультразвукове дослідження має особ
ливу цінність при тазових і розгинальних передлежаннях (тип передлежання, ступінь
розгинання голівки плода).