Упрощенная HTML-версия
5
а потім водою, оператор, видавши голосний крик, який підхопила юрба, що зібрала
ся навколо хатини, провів по середній лінії живота розріз від лобкового зчленуван
ня майже до самого пупка. Цим розрізом він розсік як черевну стінку, так і саму мат
ку; один асистент майстерно припік розпеченим залізом місця, що кровоточили, інший
розсунув краї рани, щоб дати хірургу можливість витягти з порожнини матки дити
ну. Видаливши через розріз відшаровану тимчасом плаценту і згустки крові, опера
тор з допомогою своїх помічників підсунув хвору до краю операційного столу і по
вернув її на бік таким чином, щоб з черевної порожнини могла витекти вся рідина.
Тільки після цього були з’єднані краї черевних покривів за допомогою семи тонких,
добре відполірованих цвяхів. Останні були обмотані міцними нитками. На рану була
накладена паста, приготовлена ретельним розжовуванням двох якихось корінців; по
верх пасти було накладено нагрітий банановий листок і все це прикріплено за допо
могою свого роду бандажа».
Оскільки устрій життя мешканців Центральної Африки, описаний Фелькіним,
дуже нагадує період патріархату, можна вважати, що при первісному існуванні лю
дини могли застосовуватися раціональні хірургічні й акушерські посібники.
Якщо в період розквіту патріархату акушерська допомога і не була такою, як опи
сано у Фелькіна, безсумнівним залишається те, що лікування в той час досягло знач
ного розвитку порівняно з періодом матріархату.
Рабовласницький лад.
Відомими пам’ятками медичної літератури тієї епохи були
різні єгипетські папіруси, у тому числі — «гінекологічний папірус» з Кахуна (XXX
ст. до н. е.), китайські ієрогліфічні рукописи (XXVІІ ст. до н. е.), вавілонські клино
писні записи (XXІІ ст. до н. е.), індійська книга «Аюрведа» («Знання життя») у
кількох редакціях (ІX–ІІІ ст. до н. е.).
На фоні загального розвитку людського суспільства у зв’язку з розвитком наук, і
зокрема загальної медицини, одержує подальший розвиток і акушерство. Вперше ви
никають питання про причину тяжких пологів і з’являються раціональні прийоми для
прийняття пологів. У різних народів Стародавнього світу знання про акушерство
були різні, звідси і різний характер допомоги. Так, у єгиптян, євреїв і китайців аку
шерська допомога знаходилася цілком у руках жінок (повитух). З давніх часів у ки
тайців надовго зберігалася традиція вести пологи в сидячому положенні. У древніх
єгиптян існував особливий сан жінок, що допомагали роділлям. Наскільки глибокі
були їхні знання, можна судити з того, як вони діагностували вагітність. Щоб дові
датися, чи вагітна жінка, їй давали напій, приготовлений з особливої трави і молока
жінки, яка народила хлопчика. Якщо цей напій викликав блювання, значить жінка
вагітна, якщо ні — вагітність була відсутня.
Досить своєрідним методом визначалася і стать майбутньої дитини. Для цього бра
ли зерна ячменю і пшениці, змочували їх сечею вагітної жінки і стежили за пророс
танням насіння. Якщо першою проростала пшениця, то пророкували, що буде дівчин
ка, якщо ячмінь — хлопчик. Якщо народжена дитина була дуже крикливою (причи
ни не дошукувалися), а для заспокоювання їй давали суміш з насіння маку і миша
чого калу.
Єгипетським лікарям були відомі деякі жіночі хвороби: неправильні менструації,
опущення стінок піхви, випадання матки. Яке лікування застосовували єгипетські
лікарі при цих хворобах — невідомо.
У Китаї при наданні допомоги роділлі повитухи часто користувалися амулетами,
особливими маніпуляціями та ін., але деякі повитухи застосовували і акушерські
інструменти, точні дані про які до нас не дійшли.
Акушерські знання древніх євреїв мало чим відрізнялися від знань єгиптян і ки
тайців. Відомо, що для визначення вагітності вони змушували жінку ходити по м’яко
му ґрунті: якщо залишався глибокий слід — значить жінка вагітна. У них були деякі
Вступ