Упрощенная HTML-версия
94
Акушерство і гінекологія. Том 1
В яєчнику розрізняють дві поверхні — присередню, повернуту в бік черевної
порожнини, і бічну, повернуту до стінки таза; два кінці — матковий і трубний; два
краї — опуклий вільний
(margo liber)
і брижовий (
margo mesovarica
). У брижовому
краї знаходяться ворота яєчника
(hilus ovarii)
, через які в яєчник проходять судини і
нерви
Існують три важливі зв’язки, які визначають анатомічну мобільність яєчників.
Задня частина широкої зв’язки матки утворює брижу яєчника — мезоварій
(mesovarium)
, який прикріплюється до переднього краю яєчника. Мезоварій містить
судинні анастомози яєчникової і маткової артерій, венозні сплетення і латераль
ний кінець власної зв’язки яєчника. Власна зв’язка яєчника являє собою вузький,
короткий, фіброзний валик, що простягається від нижнього полюса яєчника до
матки. Лійкотазова зв’язка, або підвішувальна зв’язка яєчника, утворює верхньо
бокову частину широкої зв’язки матки. Лійкотазова зв’язка містить яєчникові ар
терію, вену і нерви і проходить від верхнього полюса яєчника до бічної стінки
таза.
Гістологічно яєчник поділяється на зовнішню кіркову речовину (кору) і внутрі
шню мозкову речовину (мозок). Зовні яєчник вистелений одним шаром поверхне
вого целомічного кубоїдального (циліндричного) епітелію (стара назва «зародко
вий», або «гермінальний» епітелій). Епітелій відокремлюється від підлеглої строми
за допомогою базальної мембрани і білкової оболонки
(tunica albuginea)
. Строма
кори яєчника скаладається зі щільно розміщених клітин, які оточують фолікули і
утворюють їх тека оболонку. Тека клітини синтезують яєчникові андрогени (дегід
роепіандростерон, андростендіон, тестостерон).
Мозкова речовина містить яєчникові судини і строму. В стромі виявляються ба
гатогранні гілюсні клітини, які є аналогічними інтерстиціальним клітинам (кліти
нам Лейдига) в яєчках.
Ембріональні залишки.
Придаток яєчника (прияєчник,
parovarium
) виявляється у
сполучній тканині широкої зв’язки матки поблизу мезосальпінкса і містить численні
вузенькі вертикальні трубочки, вистелені війчастим епітелієм. Ці трубочки у верх
ньому їх кінці збираються у поздовжній канал, який проходить під матковою тру
бою і далі по боковому краю матки і закінчується біля внутрішнього зіва. Інколи цей
канал, який є залишком вольфової (мезонефральної) протоки у жінок і називається
Гартнеровою протокою, може продовжуватися латерально по боковій стінці піхви і
закінчуватися на рівні дівочої перетинки. Прияєчник також є залишком вольфової
протоки і ембріологічно є аналогом головки над’яєчка у чоловіків. Краніальна час
тина придатка яєчника дістала назву над’яєчника
(epoophoron)
, або органа Розен
мюллера, каудальна частина, під’яєчник
(paraophoron)
представлені групою руди
ментарних мезонефральних трубочок у широкій зв’язці матки. Вони є гомологічни
ми прияєчку у чоловіків. Звичайно у дорослих жінок прияєчник зникає, але може
бути джерелом утворення кіст (див. рис. 3.21).
Кровопостачання яєчників здійснюється яєчниковими артеріями, які беруть свій
початок безпосередньо від аорти нижче рівня відходження ниркових артерій (рис.
3.22). Яєчникова артерія проходить ретроперитонеально, потім перетинає передню
поверхню великого поперекового м’яза та внутрішні клубові судини, входить у лійко
тазову зв’язку і ворота яєчника і досягає мезоваріума в широкій зв’язці матки. Ліва
яєчникова вена впадає в ліву ниркову вену, а права — в нижню порожнисту вену.
Лімфа від яєчників відтікає до парааортальних лімфатичних вузлів на рівні нирко
вих судин, але метастази раку яєчників можуть виявлятись і в клубових лімфовуз
лах. Симпатичні і парасимпатичні нервові волокна проходять поруч з яєчниковими
судинами і сполучаються з яєчниковим, гіпогастральним та аортальним сплетення
ми (див. рис. 3.19, 3.20).