Упрощенная HTML-версия
країні тривала жорстока війна, у 1944 р. було видано державний Указ про
збільшення державної допомоги одиноким та багатодітним матерям, установле
но почесне звання «Мати-героїня» та орден «Мати-героїня» за народження та
виховання 10 дітей, орден «Материнська слава».
Велику роботу щодо організації пологових будинків в Україні провів професор,
викладач Київського медичного інституту і Київського інституту удосконалення
лікарів Г. Ф. Писемський (1862—1937). Завдяки самовідданій праці співробітників
названих закладів у 50-ті роки в Україні стаціонарною родопоміччю було охоплено
майже 100 % жінок у містах і 70—80 % у сільській місцевості, після чого відпала по
треба в сільських пологових будинках.
Велике значення для підвищення якості родопомочі мали організація обласних
комісій з контролю за материнською смертністю, а також розробка методичних
настанов з таких найбільш важливих питань акушерства, як маткові кровотечі, вузь
кий таз, кесарів розтин, післяпологові запальні захворювання, гестоз вагітних тощо.
Контроль за материнською смертністю уперше почав діяти в Україні з 1938 р. За
ініціативою професора Київського медичного інституту О. Ю. Лур’є (1897—1958)
почали запроваджувати масове знеболювання пологів фармакологічними засобами.
У 1950 р. у Харкові професори К. І. Платонов та І. 3. Вельвовський розробили
психопрофілактичний метод знеболювання пологів, який дістав визнання у всіх
країнах світу. Науково обгрунтував психопрофілактичний метод академік А. П. Ні-
колаєв у своїй книзі «Нариси теорії і практики знеболювання пологів». Ця книга
перекладена 20 іноземними мовами.
У 1955 р. було відмінено указ про заборону абортів. У 1956 р. декретну відпуст
ку по вагітності збільшено до 16 тиж.
Виникли нові відгалуження акушерсько-гінекологічної науки, а саме: урогінеко
логія, дитяча гінекологія, відкрито спеціалізовані кабінети. Пізніше сформувалися
такі напрямки, як анестезіологія і реанімація.
Значний вклад у розвиток акушерсько-гінекологічної служби внесли професори
Київської та Харківської шкіл.
Після П. М. Буйко в Київському медичному інституті кафедрою акушерства і
гінекології завідував професор О. Ю. Лур’є (1897—1958). За його ініціативою в
Україні почали практикувати масові профілактичні огляди жінок у містах і селах,
завдяки чому значно зменшилася кількість хворих із задавненими стадіями раку
статевих органів та іншою гінекологічною патологією. О. Ю. Лур’є був видатним орга
нізатором родопомочі в Україні.
З 1959 р. кафедрою Київського медичного інституту завідував професор
М. С. Бакшеєв (1911 —1974 p.). Крім організаторської роботи, М. С. Бакшеєв роз
робляв проблему маткових кровотеч, питання скоротливої функції матки, емболії
навколоплідними водами та ін.
М. С. Бакшеєв виховав цілу плеяду видатних учених: Г. К. Степанківську,
Л. В. Тимошенка, О. Т. Михайленка, М. М. Ганіча, В. Я. Голоту та ін.
В Українському інституті педіатрії, акушерства і гінекології, який очолює ака
демік НАН України О. М. Лук’янова, працюють відомі вчені Я. П. Сольський,
О. Т. Михайленко, В. С. Артамонов, А. Г. Коломійцева, Л. І. Іванюта, В. Е. Дашкевич,
М. Л. Гороховський, Л. Б. Гутман, В. П. Чернишов, які створили українську наукову
акушерську школу.
Після М. С. Бакшеєва кафедру акушерства і гінекології Київського медичного
інституту очолила Г. К. Степанківська, яка продовжувала розробляти названі науко-
9