Упрощенная HTML-версия
ський університет ім. св. Володимира. До 1859 р. він працював доцентом кафедри
акушерства у Києві, азі 862 р.— професором кафедри акушерства і дитячих хвороб
у Харківському університеті.
І. П. Лазаревич залишив 83 наукові праці з різних питань акушерської і гінеколо
гічної патології. Світову славу він здобув тим, що запропонував акушерсько-гіне
кологічні інструменти — прямі й паралельні щипці. На всесвітніх виставках у Лон
доні та Відні набір інструментів Лазаревича був відзначений золотими медалями.
І. П. Лазаревич у Харкові заснував школу акушерок для париферії. В своїх пра
цях учений гостро виступав проти тяжкого соціального становища жінок і висловлю
вався за те, щоб надати жінкам право навчатись у вищих навчальних закладах.
Значний внесок у розвиток української акушерської науки і практики внесли про
фесори Київського університету ім. св. Володимира, який був відкритий у 1834 р.
Першим завідуючим кафедрою акушерства був визначний вчений О. П. Матвеев
(1816—1882). Він раніше від Креде запропонував з метою профілактики гоноблено-
реї у новонароджених використовувати 2 % розчин срібла нітрату. При клініці він
організував школу для акушерок. За період з 1847 по 1883 рік професор О. П. Матве
ев підготував 1280 акушерок. Для цієї школи вчений написав спеціальний посіб
ник.
Визначну роботу з удосконалення акушерсько-гінекологічної допомоги провів
наступник О. П. Матвеева, учень А. Я. Красовського професор Георгій Єрмолайович
Рейн, який очолював кафедру акушерства і гінекології з 1883 по 1900 рік. Він оперу
вав з дотриманням правил асептики, успішно здійснив 18 оваріотомій, про що
доповідав на X міжнародному конгресі лікарів у Берліні в 1890 р.
Г. Є. Рейн був організатором Київського акушерсько-гінекологічного товари
ства, на якому, крім клінічних проблем, обговорювалися питання родопомочі насе
ленню. Згодом учений переїхав до Санкт-Петербурга.
Після Г. Є. Рейна завідуючим названою кафедрою став представник Московської
гінекологічної школи А. А. Муратов (1851 —1918). З 1920 по 1930 рік очолював цю
кафедру Г. Ф. Писемський (1862—1937). Йому належать перші дослідження в галу
зі іннервації матки, а також праці з оперативної гінекології. Після Г. Ф. Писемського
кафедрою завідував професор Петро Михайлович Буйко (1895—1943), по-звірячому
замучений німецькими фашистами. Він розробив метод лікування міхурово-піхво-
вих нориць емульсією, виготовленою з плацентарної тканини.
Таким чином, у кінці XIX і на початку XX століть у Росії й в Україні було ство
рено наукову основу акушерства, виховані власні наукові кадри. Але практична родо
поміч в цілому в країні, особливо у сільській місцевості, була на дуже низькому
рівні. Центрального керівництва охороною здоров’я, включаючи й родопоміч, не було.
У роки першої світової війни стан родопомочі погіршився ще більшою мірою.
Дещо поліпшити стан родопомочі намагалася земська медицина, але через вкрай
низьке фінансування цього зробити не вдалося. Після Великої Жовтневої соціалі
стичної революції було вжито заходів щодо поліпшення родопомочі. Декретом по
соціальному страхуванню передбачалася відпустка по вагітності на 12 тиж, а при
занятті тяжкою працею — до 16 тиж.
У 1935 р. відкрито колгоспні пологові будинки. Завдяки цьому більш-менш
кваліфікована акушерська допомога була наближена до населення сільської місце
вості. Ініціатором поширення досвіду такої допомоги була Україна.
Величезної шкоди завдала країні Велика Вітчизняна війна, адже значна частина
лікувальних і родопомічних закладів була зруйнована. Незважаючи на те що в
8