Упрощенная HTML-версия
хворим все про їх недугу. Тому потрібно «навчитись» у деяких випадках мовчати,
не вдаватись у зайві подробиці хвороби, особливо онкологічної (це може спричинити
ятрогенію чи онкофобію). Інформацію треба подавати так, щоб вона вселяла впевне
ність у ефективності лікування хвороби.
Нарешті, як же поводитись із хворими на тяжкі, невиліковні онкологічні недуги.
На превеликий жаль, такі хворі (навіть молодого віку) зустрічаються в акушерсько-
гінекологічній практиці. Виникає питання, чи варто їм казати правду. Щодо цього
висловлюють різні міркування. Одні вважають, що хвора має знати правду про свій
стан, якою б гіркою вона не була, щоб раціонально розпорядитись часом, який їй
залишився, завершити невідкладні справи. Інші ж фахівці, виходячи з позиції гуман
ності, вважають, що це дуже жорстоко. Адже кожна людина, якою б вона не була
«сильною духом», сподівається на сприятливе завершення хвороби, і не можна по
збавляти її надії на одужання. Навіть високо освічені люди, в тому числі й лікарі,
женуть від себе думку про неминучість близької смерті, надіються на чудо зцілення.
Інколи хворій не кажуть діагноз, але вона за поведінкою лікаря вгадує, яка у неї
недуга. Це завдає великої шкоди. Тому підхід щодо цього має бути індивідуальним,
але завжди із урахуванням психологічного стану. Щире співчуття — ось що повинно
домінувати в діях медичного працівника. Треба всіляко підтримувати у хворої впев
неність у сприятливому завершенні хвороби, розповідати про комплексні методи
лікування з приводу злоякісних пухлин за допомогою хірургічного втручання, хіміо-
і променевої, а останнім часом і фіто- та імунотерапії, завдяки яким вдається значно
збільшити тривалість життя людини, а подекуди й досягти одужання.
Якщо стосовно онкологічних хворих слід дотримувати таємниці щодо їх хворо
би, то родичі повинні мати повну інформацію про недугу, її прогноз.
Отже, проблеми медичної деонтології багатогранні, і правильне розуміння їх та
розв’язання не тільки поліпшить наслідки лікування, але й зменшить кількість скарг
населення на лікувальні заклади і окремих лікарів. Треба пам’ятати, що медична
деонтологія є своєрідною філософією лікарської діяльності, серцем і душею меди
цини.
ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ
_____________________________ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ______________________________
Структура керівництва акушерсько-гінекологічною службою. Невід’ємною скла
довою загальнодержавних заходів є охорона здоров’я населення. Виконавчим орга
ном щодо здійснення цих заходів є Міністерство охорони здоров’я, до складу якого
входять відділи акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.
У обласних і міських відділах охорони здоров’я керівництво акушерсько-гінеко-
логічною службою здійснюється відповідними секторами й лікувальними устано
вами на чолі з головним акушером-гінекологом області чи міста, у сільській місце
вості — районними акушерами-гінекологами.
Централізація керівництва акушерсько-гінекологічною службою дозволяє здій
снювати в одному напрямку профілактичні та лікувальні заходи, проводити диспан
серизацію як вищу форму профілактично-лікувальних заходів.
Очолює Міністерство охорони здоров’я міністр, потім ідуть його заступники з
окремих профільних служб і колегія Міністерства — ерган колькливдого керівни-
17