Упрощенная HTML-версия
ВЕДЕННЯ ВАГІТНОСТІ І ПОЛОГІВ У ЖІНОК
З СЕРЦЕВО-СУДИННОЮ ПАТОЛОГІЄЮ
Під час вагітності розвиваються адаптаційні процеси у всіх органах і системах
організму жінки. Тому в основу ведення вагітності і пологів при серцево-судинній
патології повинні бути покладені принципи, спрямовані на підтримку механізмів
адаптації. До таких механізмів слід зарахувати насамперед психологічну адаптацію.
Материнський інстинкт один із найсильніших, він допомагає жінці виконувати свя-
щений обов’язок продовження людського роду. При цьому вона ризикує не тільки
здоров’ям, але й життям. Для підтримки адаптації велике значення має психопрофі
лактична підготовка до пологів, основною метою якої є зняття негативних і створен
ня позитивних емоцій.
Другим важливим механізмом адаптації є пристосування серцево-судинної
системи. Під час вагітності для забезпечення процесів ембріогенезу виникає плодово-
плацентарне (третє) коло кровообігу, що створює додаткове навантаження на
серцево-судинну систему материнського організму. Встановлено, що хвилинний
об’єм крові (кількість крові, що надходить за 1 хв із лівого шлуночка в аорту) на
26—29-му тижні вагітності збільшується на 20—45 %. Об’єм циркулюючої крові
під час вагітності збільшується на 30—50 %. Частота серцевих скорочень досягає
86—88 за 1 хв. Артеріальний тиск при фізіологічному перебігу вагітності знижуєть
ся на 16—24-му тижні внаслідок депресорного впливу плаценти.
Венозний тиск зростає зі збільшенням строку вагітності, що призводить до на
бряку ніг (його треба диференціювати з набряками, зумовленими гестозом або серце
вою недостатністю).
Притискання вагітною маткою нижньої порожнистої вени (при лежанні на спині)
може спричинити синдром притискання її, що іноді призводить до гіпотензії,
судинного колапсу, відшарування плаценти. У разі такого ускладнення вагітну треба
негайно повернути на бік або перевести у вертикальне положення.
Таким чином, під час вагітності й пологів до серцево-судинної системи пред’явля
ються високі вимоги. Вони ще більше підвищуються у разі патології серцево-судин
ної системи. Тому вагітну з ревматичними вадами серця слід протягом вагітності
З рази госпіталізувати для профілактичного антиревматичного лікування. Його про
водять у періоди найвищого ризику щодо загострення ревматоїдного процесу: до
14 тиж, у 20—32 тиж і за 2 тиж до пологів (для підготовки до пологів).
Профілактичне протирецидивне лікування хворих на ревматизм є комплексним.
Після завершення органогенезу (до 10—12 тиж) призначають ацетилсаліцилову
кислоту (по 2—4 г на добу протягом 7—10 діб) або ібупрофен. Останнім часом ста
ли застосовувати анальгін. Саліцилати стимулюють екскрецію кортикостероїдів над
нирковими залозами, знижують зсідання крові. У перші й останні тижні вагітності
саліцилати не застосовують, оскільки у ранні строки вони можуть справити терато-
генний вплив на плід, а у пізні — зумовити інгібіцію синтезу простагландинів і пере
ношування вагітності.
Із антибактеріальних засобів застосовують препарати групи пеніциліну (бензил
пеніциліну натрієву сіль, оксациліну натрієву сіль, ампіцилін, метициліну натрієву
сіль), які майже не мають тератогенної дії в малих дозах (по 500 000 ОД 4 рази на
добу протягом 2 тиж). Застосовують також антибіотики пролонгованої дії (біцилін-1,
біцилін-3, біцилін-5). Біцилін-5 уводять тільки внутрішньом’язово (біцилін-1 —
по 300 000 або 600 000 ОД 1 раз на тиждень; біцилін-3 — по 300 000 ОД 1 раз на
256