Упрощенная HTML-версия
патології мають діагностика і вибір лікарської тактики. Для обстеження використо
вують такі методи: електрокардіографію (ЕКГ); фонокардіографію (ФКГ); ехокар-
діографію (ЕхоКГ); визначення активності ревматичного процесу традиційними ме
тодами і методом імунофлюоресцентного дослідження молозива та грудного молока;
визначення ступеня легеневої гіпертензії за допомогою рентгенологічних даних і
дослідження зовнішнього дихання, а також ступеня гіпоксії; визначення показань до
хірургічної корекції вади серця, дострокового переривання вагітності і раціональної
тактики розродження.
Опероване серце. Завдяки досягненням у галузі кардіохірургії значно збільши
лося число вагітних з оперованим серцем з приводу різних форм набутих і приро
джених вад серця та магістральних судин. У зв’язку з цим стало актуальним питан
ня про акушерську тактику при трансплантованому серці.
Мітральну комісуротомію застосовують при стенозі атріовентрикулярного отво
ру. Практика показала, що ця операція не дає повної гарантії щодо забезпечення
репродуктивної функції. Це пояснюється тим, що мітральний стеноз тяжко усунути,
його можна тільки затримати. То «еволюційне захворювання», оскільки через деякий
час настає рестеноз. У деяких хворих загострюється перебіг ревматизму, що також
призводить до рестенозу. Іноді після операції виникає травматична недостатність
мітрального клапана з наступним розвитком серцевої недостатності. Найсприятли
вішим строком для вагітності після комісуротомії є період від 8 міс до 2 років. До
8 міс ще не відомі результати операції, а після 2 років — збіьшується вірогідність
настання рестенозу.
Останнім часом збільшилась кількість хворих, яким мітральна комісуротомія
проведена під час вагітності в ургентному порядку (через набряк легенів, який не
піддається лікуванню). Хірургічне лікування мітрального стенозу дозволяє запобігти
виникненню тяжкої серцевої недостатності, набряку легенів у пізні строки вагіт
ності й під час пологів.
Практика засвідчила, що хірургічне усунення мітрального стенозу меншою мі
рою позначалось на організмі жінки, ніж оперативне переривання вагітності. Ясна
річ, потрібно копітке обстеження для встановлення показань до мітральної комісуро
томії. Найсприятливіший строк для операції мітральної комісуротомії у вагітних —
18—26 тиж. У більшості вагітних після комісуротомії пологи відбулись самостійно.
Операцію кесаревого розтину проводили тільки за акушерськими показаннями.
У деяких випадках хворим із вадами серця рекомендують штучні клапани серця.
Вони довговічні, коригують внутрішньосерцеву гемодинаміку і ліквідують симптоми
недостатності кровообігу. Позитивні віддалені (понад 6 років) результати протезу
вання мітрального клапана спостерігались у 72,5—79
%
оперованих. У середньому
виживали протягом 10 років після операції протезування клапанів 39—75 % хворих
(А. В. Ваніна, 1991). Але одночасно можуть бути й ускладнення (тромбоз протеза
і порушення його функції, паравульварні фістули, ендокардит та ін.). Тромбозу
сприяють гіперкоагуляція і гіперволемія, що спостерігаються під час вагітності.
Тому у таких хворих треба контролювати систему зсідання крові, особливо під час
пологів і у післяпологовий період. Слід завжди пам’ятати, що вагітні з імплантова
ним клапаном належать до групи високого ризику.
Вагітні, які перенесли протезування судин у зв’язку з неспецифічним аортоарте-
ріїтом, теж складають групу високого ризику. Таким хворим треба своєчасно пере
рвати вагітність.
255