Упрощенная HTML-версия
увагу удосконалений Є. Н. Морозовим метод екстраперитонеального кесаревого
розтину в нижньому сегменті матки. При цій операції значно знижується ризик
щодо виникнення післяопераційного перитоніту.
Показання до екстраперитонеального кесаревого розтину: 1) наявність інфекції
при живому і життєздатному плоді; 2) тривалий безводний період (понад 12 год);
3) затяжні пологи (понад 24 год); 4) велика кількість піхвових досліджень (понад
3); 5) підвищення температури тіла під час пологів понад 37,5 °С; 6) стан після опе
рації на шийці матки в зв’язку з істмікоцервікальною недостатністю під час даної
вагітності (можливі амніоніт, хоріон-амніоніт); 7) сечо-статеві, кишково-статеві
фістули; 8) інфекція сечових шляхів (пієлонефрит, сечокам’яна хвороба, бакте
ріурія); 9) осередок інфекції (хронічний тонзиліт, остеомієліт, перитоніт у анам
незі); 10) медикаментозна алергія, особливо до антибіотиків.
Протипоказання до екстраперитонеального кесаревого розтину: 1) підозра на
розрив матки; 2) передчасне відшарування плаценти; 3) передлежання плаценти;
4) виражене варикозне розширення вен нижнього сегмента матки; 5) пухлини
матки, маткових труб та яєчників; 6) аномалії розвитку матки; 7) наявність «гост
рого живота»; 8) необхідність проведення стерилізації; 9) недосконалість рубця
на матці після операції.
Операцію екстраперитонеального кесаревого розтину виконує висококваліфіко
ваний лікар в умовах акушерського стаціонара.
Ведення післяопераційного періоду.
Після закінчення операції призначають
міхур з льодом, а потім тягар на низ живота на 2 год.
Для профілактики гіпотонічної кровотечі в ранній післяопераційний період
показано внутрішньовенне крапельне введення окситоцину (по 5 ОД) або метил-
ергометрину (по 1 мл 0,02 % розчину на 400 мл 0,9 % розчину хлориду натрію або
5 % розчині глюкози протягом 30—40 хв). Особливо це потрібно жінкам, що нале
жать до групи високого ризику щодо виникнення кровотечі.
У перші дві доби після операції проводять інфузійно-трансфузійну терапію
(вводять по 500 мл поліглюкіну, 0,9 % розчину натрію хлориду, а також по 400 мл
розчинів «Хлосоль», «Трисоль» та ін.). Добова кількість введеної рідини складає
1000—1500 мл.
З метою профілактики запалення легенів призначають кровосисні циркулярні
банки або гірчичники, проводять дихальну гімнастику.
Для запобігання виникненню післяопераційних запальних захворювань при
значають антибіотики широкого спектру дії, щодня проводять санацію піхви (для
профілактики висхідної інфекції).
У перші 4 доби треба вводити знеболювальні засоби: у перші 3 доби — по 1 мл
2 % розчину промедолу, на 4-ту добу промедол призначають лише на ніч.
У післяопераційний період потрібно уважно стежити за функціями сечового
міхура і кишок. Для стимулювання перистальтики кишок на 2-гу добу після опе
рації вдаються до «тріади», якою передбачені внутрішньовенне, підшкірне введення
20—40 мл 10 % розчину натрію хлориду, 0,5—1 мл 0,005 % розчину прозерину,
а через ЗО хв — гіпертонічна клізмочка.
У разі недостатнього виділення лохій, особливо коли операцію проводили до
початку пологів, за ЗО хв до введення окситоцину внутрішньом’язово вводять 2 мл
2 % розчину но-шпи.
Асептичну пов’язку змінюють за показаннями. Післяопераційний шов оброб
ляють 0,5 % етиловим спиртом або брильянтовим зеленим.
454