Упрощенная HTML-версия
Мал. 29. Чоловічі статеві клітини — сперматозоони
Розвиток сперматозоонів. Процес спермато
генезу складний. Він завершується в період
статевої зрілості утворенням сперматозоонів —
чоловічих статевих клітин, здатних до заплід
нення. Дозріванню їх передує дворазовий поділ,
унаслідок якого в ядрі статевої клітини зали
шається половина хромосом (23 замість 46).
Зрілий сперматозоон має довжину до 50—
60 мкм і складається з головки, шийки та хвос
тика (мал. 29).
Головка овальна, трохи сплющена з боків. У ній міститься ядро сперматозоона.
Воно оточене тонким шаром протоплазми. Шийка складається з протоплазми, міс
тить видозмінену центросому, яка сприяє поділу заплідненого яйця. Хвостик скла
дається з протоплазми; за допомогою нього сперматозоони вільно пересуваються в
рідкому середовищі. Внаслідок коливальних рухів хвостика сперматозоон може
самостійно рухатись головкою вперед із швидкістю 2—3 мм за 1 хв.
Сперматозоони можуть рухатись проти течії рідини. Хоча рідина (секрет) в родо
вих шляхах тече в протилежному напрямі, із піхви вони переміщуються в матку, а з
неї — в маткові труби. Здатності рухатись сперматозоони набувають після того, як
потрапляють у секрет сім’яних міхурців і передміхурової залози. Суміш спермато
зоонів із секретом сім’яних міхурців, передміхурової і бульбоуретральної (куперової)
залоз називається сім’яною рідиною, або спермою (еякулят).
Сперма — це драглиста маса білуватого кольору, яка має лужну реакцію і специ
фічний запах.
ЗАПЛІДНЕННЯ
Заплідненням називають процес з’єднання (злиття) зрілої чоловічої (спермато
зоона) і жіночої (гамети) статевих клітин, внаслідок якого утворюється одна клі
тина (зигота, яйце), що стає початком нового організму.
Під час статевих зносин у піхву випорскується 3—5 мл сперми, в якій міститься
200—500 млн сперматозоонів. Сперма потрапляє головним чином у заднє склепіння
піхви, куди обернена піхвова частина шийки матки. Зовнішній отвір каналу шийки
матки стикається зі спермою, скупченою в задньому склепінні, що сприяє проник
ненню сперматозоонів у матку.
При статевому збудженні м’язи матки скорочуються, зовнішній зів шийки матки
трохи відкривається, слизова пробка виступає з шийки матки і обволікається спер
мою, що потрапила в заднє склепіння. Після статевих зносин слизова пробка із
сперматозоонами втягується в шийку матки. Але головною умовою проникнення
сперматозоонів у матку є здатність їх самостійно рухатись. Вони переміщуються
з піхви, що має кисле середовище, в шийку матки. Під його впливом частина спер
матозоонів гине або втрачає життєздатність, а частина проникає в просвіт матки і
маткових труб. Лужне середовище в шийці і тілі матки — найсприятливіше для жит
тєдіяльності сперматозоонів. У ньому сперматозоони зберігають здатність рухатись
протягом кількох діб (3—4 доби). Проте здатність до запліднення після проникнення
в матку і маткові труби сперматозоони зберігають не довше 2 діб. Сперматозоони,
які проникли через маткові труби в черевну порожнину, гинуть протягом 1 доби.
З*
67