Упрощенная HTML-версия
У цьому напрямку рішучий крок було зроблено при царюванні Єлизавети.
У 1754 р. за пропозицією директора медичної канцелярії П. Кондоїді (1710—1760)
було відкрито по одній школі «жіночої справи» у Москві та Санкт-Петербурзі.
П. Кондоїді розумів, що для розвитку держави потрібні родопоміч, свої акушер
ські кадри, професори «жіночої справи». Але досягти цього не було можливостей
через недостатнє фінансування.
У 1764 р. на прохання М. В. Ломоносова при Московському університеті було
відкрито медичний факультет, на базі якого виховувалися вітчизняні наукові кадри
в галузі акушерства. У 1804 р. у Росії було захищено першу докторську дисертацію
на тему «Про будову й призначення посліду». Раніше з успіхом було захищено
докторські дисертації за кордоном А. Ф. Шафонським, Д. С. Самойловичем,
Г. П. Тимченком, С. А. Леонтовичем та іншими.
Таким чином у Росії було покладено початок розвитку наукового акушерства.
Але викладали акушерство іноземні фахівці, переважно з Німеччини. Викладання
здійснювалося німецькою мовою і поліпшилось з приходом у повивальні школи в
Москві російських акушерів І. В. Руцького (1782), Г. П. Тимченка (1786),
A. М. Шумлянського (1787), у Петербурзі — Н. М. Максимовича-Амбодика, що
був родом із Полтави. Він заслужено вважається батьком російського акушер
ства. Н. М. Максимович-Амбодик першим почав читання лекцій російською мовою,
запропонував російську акушерську термінологію, запровадив у практику акушерські
щипці та фантом для проведення практичних занять. Написав оригінальний під
ручник з акушерства, яким користувалися студенти багатьох поколінь.
На початку XIX ст. в історії російської науки здійснилася велика подія: було
відкрито Санкт-Петербурзьку і Московську медико-хірургічні академії, до складу
яких увійшли медико-хірургічні училища. У цих академіях працювали видатні вчені
акушери-гінекологи, які створили російське наукове акушерство. Так, у Санкт-
Петербурзькій медико-хірургічній академії працювали С. А. Громов (1774—1856),
С. Ф. Хотовицький (1794—1885), який першим організував самостійну кафедру
акушерства, жіночих і дитячих хвороб, А. А. Кітер (1813—1879) — учень М. І. Пи
рогова, засновник хірургічної гінекології А. Я. Красовський (1821 —1898), який
першим успішно зробив операцію оваріотомії в доантисептичний період, запропо
нував теорію механізму пологів, організував російське наукове товариство акушерів-
гінекологів, журнал «Акушерство і жіночі хвороби». Учень А. Я. Красовського
B. М. Флоренський (1824—1891) організував лабораторію, в якій вивчали багато
проблем акушерства і гінекології. У 1876 р. академічна кафедра була розділена на
дитячу і дві акушерські — академічну та госпітальну. На них працювали визначні
вчені і педагоги М. І. Горвіц (1837—1883), К. Ф. Слов’янський (1847—1898),
А. І. Лебєдєв (1850—1923), Д. Д. Попов (1862—1931) та інші.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції акушерсько-гінекологічні
кафедри академії було об’єднано. Ними завідували Д. І. Ширшов (1868—1935),
К. М. Фігурнов (народився у 1857 p.). Санкт-Петербурзька медико-хірургічна акаде
мія з 1881 р. стала називатися військовою медико-хірургічною академією.
Крім академії у Санкт-Петербурзі було відкрито інші вищі родопомічні заклади.
У 1797 р. відкрито повивальний інститут, який очолював І. Ф. Баландін (1834—1893).
Він завпровадив у практику антисептику, завдяки чому відразу зменшилася смерт
ність породіль. У 1893 р. директором інституту став відомий вчений Д. О. Отт (1855—
1929). Він також вніс значний науково-практичний внесок в акушерську науку:
запропонував багато інструментарію для операцій на промежині й піхві, розробив
6