Упрощенная HTML-версия
основи гінекологічного масажу, написав посібник з оперативної гінекології, у 1910 р.
організував V міжнародний конгрес акушерів-гінекологів, тривалий час був головою
Всеросійського наукового товариства акушерів-гінекологів. У інституті працювали
всесвітньо відомі В. В. Строганов (1858—1943) — автор консервативного методу
лікування еклампсії, JI. І. Бубліченко (1875—1958) — автор посібника з лікування
післяпологових запальних захворювань.
У 1897 р. було відкрито жіночий медичний інститут (зараз це І Санкт-Петер-
бурзький медичний інститут). В організації кафедри акушерства та гінекології брали
участь Д. О. Отт, М. М. Феноменов, JI. Л. Окінчіц, К. К. Скробанський та інші.
К. К. Скробанський написав підручник з акушерства і гінекології, розробляв мето
дику оперативного лікування раку матки, займався питаннями фізіології і патоло
гії яєчників, знеболювання пологів.
У санітарно-гігієнічному іституті працював видатний вчений Г. Г. Гентер, який
написав фундаментальний підручник з акушерства, а також кілька праць присвятив
оперативній гінекології.
Московська медико-хірургічна академія часто закривалась і відкривалась знову.
Останній випуск лікарів був у 1842 p., після чого академію перетворили на медич
ний факультет Московського університету. В академії працювали такі видатні вчені,
як Г. П. Попов (1748—1809), Д. І. Левітський (1770—1825), Г. І. Корабльов (дати
життя не відомі), в університеті — М. В. Ріхтер (1799—1874), А. М. Манєєв (1829—
1913), В. І. Кох (1820—1884), М. І. Побєдинський (1861 —1923), який запропону
вав двоповерховий шов на матку після операції кесаревого розтину.
У Московському університеті працював один із основоположників вітчизняної
гінекології В. Ф. Снєгірьов (1847—1916). Він розробив операцію формування
штучної піхви із кишки, написав капітальну працю «Маткові кровотечі», організу
вав «Ракове товариство». У 1901 р. В. Ф. Снєгірьов передав клініку своєму учневі
A. П. Губареву (1855—1931).
А. П. Губарев був прозектором, тому досконало знав топографічну анатомію
людини. Це допомогло йому детально розробити радикальну операцію при ракових
захворюваннях матки (до речі, на 3 роки раніше від Вертгейма), екстраперито-
неальний підхід до гнояків таза, опрацював клінічну анатомію, вивчив топографію
тазової клітковини і лімфатичних вузлів, шляхи поширення ракових метастазів і ін
фекції, написав фундаментальну працю «Оперативна гінекологія і основи абдомі
нальної хірургії».
Із цих закладів вийшла плеяда професорів, які очолили кафедри акушерства і
гінекології в університетах інших міст: у Дерпті (Тарту) — X. Ф. Дейч (1768—
1843), О. Кюстнер (1849—1931), А. П. Губарев (1855—1931), А. А. Муратов (1898—
1901), С. Д. Міхнов (1860—1924); у Казані — К. Ф. Слов’янський (1847—1898),
B. М. Флоренський (1824—1891), М. М. Феноменов (1855—1918), В. С. Груздев
(1866—1938); у Харкові — І. П. Лазаревич (1929—1902); у Одесі і Новоросійську —
В. Н. Масеїн (1860—1904), В. Н. Орлов (1866—1927); у Варшаві — Н. В. Ястребов
(1855—1916), Л. Г. Нейгебауер (1821 — 1890), Ф. А. Соловйов (1879—1934); у Том
ську — І. Н. Грамматікаті (1858—1917), М. І. Горізонтов (1879—1949); у Сарато
ві — М. І. Какушкін (1863—1942), С. І. Кузьмін (1869—1925); у Пермі — Е. М. Кур-
диновський (1874—1933).
В Україні першу акушерську клініку на 4 ліжка було створено при Харків
ському університеті у 1829 р. Реформу клініки і викладання акушерства здійснював
талановитий учений І. П. Лазаревич (1829—1902). Іван Павлович закінчив Київ-
7