Упрощенная HTML-версия
Алгоритм практичної навички
«Алгоритм подальших дій після 30 с початкової вентиляції маскою»
1. Якщо ЧСС > 100 за 1 хв. і наявне адекватне самостійне дихання:
• поступово припиняти ШВЛ, зменшуючи її тиск і частоту;
• оцінити наявність центрального ціанозу та інших дихальних розладів під час самостійного
дихання:
- втягнення податливих ділянок грудної клітки,
- тахіпное > 60 за 1 хв. або
- стогін на видиху;
• за відсутності центрального ціанозу й інших ДР після припинення ШВЛ у дитини з терміном
гестації > 34 тиж слід викласти її на грудну клітку матері, забезпечивши контакт шкіра-до-шкіри,
накрити теплою пелюшкою і ковдрою і розпочати спостереження:
- кожні 15 хв. оцінювати адекватність самостійного дихання, ЧСС і наявність центрального
ціанозу;
- кожні 30 хв. контролювати температуру тіла;
- заохочувати матір і допомогти їй розпочати грудне вигодовування;
- не залишати дитину без медичного нагляду.
2. Якщо ЧСС > 100 за 1 хв. і відсутнє самостійне дихання:
• продовжити ШВЛ протягом наступних 30 секунд і передбачити потребу інтубувати трахею.
3. Якщо ЧСС > 100 за 1 хв., наявне адекватне самостійне дихання, однак після припинення ШВЛ
з’явився центральний ціаноз або інші дихальні розлади: втягнення податливих ділянок грудної
клітки, тахіпное > 60 за 1 хв., стогін на видиху:
• призначити СРАР або вільний потік кисню;
• перевести дитину у відділення інтенсивної терапії (неонатального догляду і лікування).
4. Якщо ЧСС <100, але > 60 за 1 хв. незалежно від характеру дихання:
• продовжувати ШВЛ;
• додатково оцінити ефективність ШВЛ;
• передбачити потребу інтубувати трахею.
5. Якщо ЧСС < 60 за 1 хв.:
• негайно розпочати непрямий масаж серця з частотою 90 компресій за 1 хв.;
• продовжувати ШВЛ з частотою 30 за 1 хв. паралельно з непрямим масажем серця;
• передбачити потребу використати 90-100 % кисень;
• передбачити потребу інтубувати трахею;
• розпочати паліативну допомогу дитині з терміном гестації менше 25 тиж.
6. Якщо ЧСС < 60 за 1 хв. після 45-60 секунд непрямого масажу серця і ШВЛ:
• інтубувати трахею (якщо це попередньо не було зроблено) і ввести 0,01% розчин адреналіну
ендотрахеально.
Якщо з будь-яких причин інтубація трахеї неможлива - якомога скоріше катетеризувати вену
пуповини і ввести адреналін внутрішньовенно;
• продовжувати ШВЛ 90-100 % киснем з частотою 30 за 1 хв., координуючи її з непрямим
масажем серця;
• у разі збереження брадикардії (ЧСС < 60 за 1 хв.) через 60 секунд після введення адреналіну
ендотрахеально катетеризувати вену пуповини (якщо це попередньо не було зроблено).
За наявності показань ввести адреналін внутрішньовенно через 3 хв. після першого введення;
• передбачити потребу використати 0,9% розчин натрію хлориду;
Під час проведення ШВЛ перевіряти ЧСС і наявність самостійного дихання приблизно кожні 30-60
с., поки ЧСС не перевищить 100 за 1 хв. і не встановиться адекватне самостійне дихання.
74