Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 7. ВЕДЕННЯ ВАГІТНИХ З ОКРЕМИМИ СТАНАМИ
123
підвищений у 1,22 рази, якщо вагітна має надлишкову масу тіла, у 1,7 разів за наявності
ожиріння, та у 3,11 разів за наявності тяжкого ожиріння
23
.
Ці дані свідчать про необхідність призначення фолієвої кислоти жінкам з ожирінням в більш
високих дозах, ніж жінкам з нормальним ІМТ.
Британська королівська колегія акушерів-гінекологів рекомендує жінкам з ІМТ ≥30 кг/м
2
, які
планують вагітність, вживати
5 мг фолієвої кислоти щоденно
, починаючи щонайменше за 1
місяць до планованого запліднення та впродовж першого триместру вагітності [B].
Лікарям пренатальної діагностики слід враховувати підвищений ризик вроджених аномалій
розвитку при проведенні скринінгу у другому триместрі. Оптимальним терміном для проведення
скринінгу другого триместру у вагітних з ожирінням вважають 20-22 тижні [C]
1
.
Оцінка ризиків під час вагітності
Ризики анестезіологічної допомоги
Вагітні з ожирінням мають підвищений ризик розродження шляхом операції кесарів розтин та
мають низьку вірогідність успішних вагінальних пологів після попереднього кесарева розтину[C]
1
.
У той же час, ожиріння може створювати певні складнощі у забезпеченні венозного доступу,
проведенні регіонального знеболення (епідуральна анестезія та аналгезія). Ожиріння може
збільшувати ризик регургітації та аспірації вмісту шлунку, утруднює інтубацію і є визнаним
фактором ризику материнської смерті внаслідок анестезіологічних ускладнень
2
. До того ж
ожиріння часто супроводжується гіпертензією та кардіальною патологією
2
.
Тому під час планування розродження вагітна з ожирінням має бути обов’язково оглянута
анестезіологом для визначення оптимального методу знеболення [C]
1,2
.
Ризик тромбоемболічних ускладнень
Велике дослідження (36821 жінок), проведене у Великобританії, показало, що ІМТ ≥30 кг/м
2
збільшує ризик тромбоемболії легеневої артерії у вагітних у 2,65 рази (Відношення шансів (ВШ)
2,65, 95% ДІ 1,09–6,45)
25
.
Для кожної вагітної з ІМТ ≥30 кг/м
2
необхідно оцінити ризик венозних тромбоемболічних
ускладнень. У ситуаціях, коли вагітна має 2 та більше додаткових факторів ризику
тромбоемболічних ускладнень рекомендують проведення профілактики за допомогою препаратів
низькомолекулярного гепарину [D]
1,2
. Час (термін вагітності), коли слід розпочати введення
препарату, визначає лікар в залежності від індивідуальних клінічних особливостей. У таких жінок
введення низькомолекулярного гепарину може бути продовжено, якщо потрібно, до сьомої доби
післяпологового періоду. Дозування препарату має здійснюватися відповідно до маси тіла
вагітної.
У жінок з ІМТ≥40 кг/м
2
Британська королівська колегія акушерів-гінекологів рекомендує
обов’язкову постнатальну тромбопрофілактику незалежно від способу розродження [D]
2
.
Якомога більш рання мобілізація жінки після пологів (рухова активність) зменшує ризик
тромбоемболічних ускладнень [B]
2
.
Ризик прееклампсії
Вагітні, які при взятті на облік в жіночу консультацію мають ІМТ ≥35 кг/м
2
, перебувають в
групі високого ризику розвитку прееклампсії [B]
2
.
Ризик виникнення прееклампсії у вагітних з ожирінням за даними різних досліджень у 4,8 - 5,0
разів більше ніж у вагітних з нормальним ІМТ
2
.
Додатковими факторами ризику розвитку прееклампсії є: перша вагітність, прееклампсія при
попередніх вагітностях, після попередніх пологів минуло ≥10 років, вік жінки ≥40 років,
прееклампсія у жінок в родині, діастолічний тиск при взятті на облік в жіночу консультацію ≥80
мм рт.ст., протеїнурія при взятті на облік в жіночу консультації ≥1+ в двох та більше порціях сечі
або протеїнурія в добовій сечі ≥0,3 г/л, багатоплідна вагітність, антифосфоліпідний синдром,
гіпертензія до вагітності, хронічні захворювання нирок та цукровий діабет
2
.