Упрощенная HTML-версия
РОЗДІЛ 1. ВСТУП ДО ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ
13
Чи є дані про те, що при видаленні агента ризик захворювання знижується?
Чи підтверджуються дані іншими дослідженнями?
Чи можна описати патологічну дію цього агента?
Дослідження побічних ефектів лікарських засобів оцінюються так само, як і дослідження
етіології.
Прогноз:
Чи була репрезентативна група пацієнтів відібрана одразу після виникнення
захворювання?
Чи було спостереження достатньо тривалим, а втрати при спостереженні зведені до
мінімуму?
Чи застосовувалися об’єктивні критерії оцінки результату?
Якщо були виявлені підгрупи з прогнозом, що відрізняється, чи проводилася корекція за
основними чинниками ризику?
Чи проводилася перевірка отриманих даних на іншій групі пацієнтів?
При застосуванні принципів доказової медицини на рівні клінічної практики у медичних
працівників частіше виникають питання щодо наявності надійних даних з питань діагностики і
лікування.
Оцінка точності досліджень стосовно діагностики хвороб включає аналіз основних
характеристик діагностичного тесту –
чутливості та специфічності.
Однією з особливостей характеристик тесту є те, що тест не може бути однаково
високочутливим і високоспецифічним. Як правило, зі збільшенням чутливості зменшується
специфічність, і навпаки. Тест з високою (95% і більше) чутливістю рідко пропускає пацієнтів, у
яких є хвороба, а тест з високою специфічністю не зараховує здорових пацієнтів до категорії
хворих. Тест з високою чутливістю найбільш інформативний при негативному результаті, оскільки
лікар більш впевнений у тому, що не пропустив хворобу. Тест з високою специфічністю потрібен
для підтвердження (встановлення) діагнозу, тобто лікар може бути майже впевненим у тому, що
не приписав здоровій людині неіснуючу хворобу і не завдав їй шкоди – фізичної, емоційної,
фінансової. Показники чутливості і специфічності використовуються для вибору теста:для
проведення скринінгу доцільно надавати перевагу тесту з високою чутливістю, а для
підтвердження діагнозу – тесту з високою специфічністю. Але як тільки тест застосовано й
отримано його результат, поняття чутливості й специфічності втрачають сенс. Завдання, що стоїть
перед лікарем, полягає в тому, щоб на основі результату тесту (позитивного або негативного)
зробити висновок про наявність або відсутність у пацієнта патології, що діагностується.
Прогностична цінність
(ймовірність наявності/відсутності захворювання за умови відомого
результату тесту).- це характеристика не тільки самого тесту. Вона залежить як від чутливості й
специфічності тесту, так і від поширеності захворювання (претестової ймовірності) у
досліджуваній популяції в даний період часу. Лікарі часто плутають різні виміри тесту:
чутливість/специфічність і прогностичну цінність позитивного/негативного результату. Чутливість і
специфічність характеризують тест у цілому, а прогностична цінність показує, що результати цього
тесту важливі для конкретного пацієнта.
Чим вища прогностична цінність позитивного результату тесту, тим більша впевненість лікаря
в тому, що у пацієнта з позитивним результатом цього тесту є захворювання, що діагностується. І
чим вища прогностична цінність негативного результату, тим більша впевненість лікаря в тому,
що негативні результати тесту відкидають захворювання.
Прийнятність тестів залежить як від величин їхніх характеристик, так і від стану, з приводу
якого проводиться скринінг. Наприклад, скринінговий тест Гютрі на вроджений гіпотіреоз,
проведений у багатьох країнах всім немовлятам, має чутливість 99%, але прогностична цінність
його позитивного результату всього 6% (інакше кажучи, тест виявляє практично всіх дітей із цим
станом, але серед немовлят з позитивним результатом тесту лише 6% мають гіпотиреоз). У цьому
випадку набагато важливіше виявити кожну окрему дитину з невиліковним станом, що у
протилежному випадку стане психічно неповноцінною, ніж позбавити сотні батьків відносно
невеликого стресу, пов'язаного з повторним дорожчим кількісним аналізом крові для уточнення
наявності захворювання.
Цінність будь-якого діагностичного тесту можна характеризувати і через
відношення
правдоподібності
(ВП). Відношення правдоподібності узагальнюють ту саму інформацію, що й