Упрощенная HTML-версия
14
показники чутливості та специфічності, і можуть використовуватися для обчислення ймовірності
стану, що діагностується, на основі результатів тесту - позитивного або негативного. Хоча
відношення правдоподібності - найскладніший для обчислення аспект діагностичного тесту, він
має величезну практичну цінність і стає усе кращим способом вираження й порівняння
корисності різних тестів, оскільки не залежить від поширеності патології, що вивчається, при
проведенні дослідження.
Під відношенням правдоподібності мається на увазі співвідношення двох показників -
ймовірності (або шансів) певного (звичайно позитивного/негативного) результату тесту в осіб із
захворюванням до ймовірності цього ж результату в осіб без захворювання. Розрахунок
відношення правдоподібності дозволяє відповісти відразу на два питання. По-перше, як часто
можна одержати певний результат тесту за реальної наявності передбачуваного захворювання?
По-друге, як часто цей же результат тесту може бути отриманий під час відсутності цього
захворювання? Величина ВП вказує на співвідношення претестової й посттестової ймовірності
наявності певного захворювання, тобто на те, наскільки претестова ймовірність підвищиться або
знизиться після одержання результатів діагностичного тесту.
Відповідно, говорять про відношення правдоподібності позитивного результату тесту (ВП+) і
відношення правдоподібності негативного результату тесту (ВП -). Якщо ВП більше 1, збільшується
ймовірність наявності передбачуваного захворювання, а якщо ВП менше 1, то збільшується
ймовірність відсутності захворювання. Клінічна значущість ВП полягає в тому, що якщо його
значення більше 10 для ВП+ або менше 0,1 для ВП-, то це дає для діагностики майже остаточне
рішення. Значення ВП від 5 до 10 і від 0,2 до 0,1 дає достатні підстави для діагностичного
рішення. Значення ВП від 2 до 5 і від 0,5 до 0,2 - мало важливе для зміни оцінки ймовірності
передбачуваної хвороби.
Для оцінки досліджень з ефективності терапії застосовуються такі показники:
відносний ризик
(ВР), відношення шансів (ВШ), зниження абсолютного ризику (ЗАР).
Найочевидніша міра
ефективності лікування у порівнянні з іншими методами лікування -
число хворих, яких
необхідно лікувати (ЧХНЛ, NNT)
,
що ВР є одним з основних параметрів для вивчення ефекту
втручання. Цей показник дозволяє судити робити висновки, у скільки разів змінилася ймовірність
клінічного результату в групі досліджуваного втручання у порівнянні з контрольною групою. Хоча
клінічне значення ВР не викликає сумнівів, він не дає поняття про істинну величину ризиків в
експериментальній і контрольній групах, а показує силу взаємодії між досліджуваним впливом і
результатом. При показниках ВР менше 1, ефект досліджуваного несприятливого результату
розцінюється як позитивний, а при значенні ВР більше 1 - як негативний. Чим далі від одиниці в
ту або іншу сторону показник ВР, тим більше виражений ефект - позитивний від 1 до 0 і
негативний - від 1 до безкінечності, і чим ближче до 1 цей показник, тим менше виражений
ефект. Замість оцінки ризику виникнення того або іншого клінічного результату, можна
визначити відношення шансу (ВШ).
ВШ - це відношення шансу
несприятливого ефекту, що досліджується, в експериментальній
групі до шансу цього ефекту в контрольній групі. Інтерпретація величини ВШ аналогічна
інтерпретації ВР. У ВШ й ВР є один загальний недолік: як всі відносні величини вони нічого не
дають змоги оцінити вихідну ймовірність величини досліджуваного ефекту. Тому великого
значення набувають способи вираження порівняльних результатів за допомогою абсолютних
величин - зниження абсолютного ризику (ЗАР) і числа хворих, який необхідно лікувати (ЧХНЛ). На
відміну від відносних величин, абсолютні показники надають інформацію про розмір впливу
досліджуваної технології в абсолютному вираженні й дають ймовірну величину вихідного ефекту.
Інакше кажучи, абсолютні цифри дозволяють скласти більш об'єктивне враження про реальний
ефект втручання. ЗАР - це абсолютна арифметична різниця несприятливих результатів між
експериментальною і контрольною групами. Цей показник іноді називають корисністю
втручання. Але навіть визначення ЗАР не вирішує всіх проблем, оскільки це безрозмірна,
абстрактна величина, що не має прямого зв'язку з конкретною клінічною ситуацією, у якій
перебувають хворий і лікар, і не несе інформації про вихідну величину абсолютного ризику в
контрольній групі. Такий зв'язок може забезпечити інший спосіб вираження результатів
клінічного дослідження - визначення числа хворих, яких необхідно лікувати, досліджуваним
методом протягом певного часу, щоб досягти певного ефекту або запобігти несприятливому
результату в одного хворого - ЧХНЛ в експериментальній групі в порівнянні з контрольною.
Вирішальна перевага ЧХНЛ - те, що його можна безпосередньо використати в клінічній практиці,
оскільки воно показує, які зусилля необхідні для досягнення певного клінічного ефекту. За якої