Упрощенная HTML-версия
150
дня є відносно стабільним показником та схожа у різних людей, то відношення білка до
креатиніну буде відображати екскрецію білка.
Нажаль сьогодні немає єдиного стандарту у світі відносно граничного значення цього
показника (в різних лабораторіях варіює від 17 до 57 мг/ммоль). Однак систематичний огляд 21
дослідження дозволив підрахувати, що значення співвідношення протеїн/креатинін 30
мг/ммоль (300 мг/г) еквівалентно 0,3 г у добовій порції сечі (чутливість 81–98%, специфічнисть
52–99%).
75
В українському клінічному протоколі «Гіпертензивні розлади під час вагітності» можна
побачити ще одне визначення протеїнурії: «вміст білка 0,3 г/л у середній порції сечі, зібраній
двічі з інтервалом 4 години чи більше, або екскреція білка 0,3 г за добу». Якщо друга частина
цього визначення відповідає міжнародному консенсусу, то перша його частина є унікальною для
України.
Класифікація гіпертензивних розладів під час вагітності.
Класифікацію гіпертензивних розладів під час вагітності можна розглянути шляхом порівняння
класифікацій, які наведені у іноземних клінічних настановах, з тією, що пропонується клінічним
протоколом МОЗ України
67
.
Головною відмінністю є те, що у світовій клінічній практиці відсутній розподіл на легку,
середнього ступеню і тяжку прееклампсію/гіпертензію. Замість цього прееклампсію, як і
гіпертензію, поділяють, на
нетяжку та тяжку.
При такому підході класифікувати патологічний стан
простіше – все що не підпадає під критерії тяжкої відноситься до нетяжкої.
За відсутності протеїнурії та/або небезпечних станів* (системні або органні порушення)
встановлюють діагноз
«гіпертензія»
, яка може бути
гестаційною
(що виникає після 20 тижнів
вагітності) або
хронічною
(що існувала до вагітності або виникла до 20 тижня вагітності).
1,60,61
Виключенням є класифікація артеріальної гіпертензії під час вагітності Національного інституту
здоров’я та кращих клінічних практик, Велика Британія (2010 рік), в якій виділяють легку,
середню и тяжку гіпертензію, але при цьому преекламсію поділяють на нетяжку та тяжку.
76
У клінічному протоколі МОЗ України «Гіпертензивні розлади під час вагітності»
67
, гестаційна
гіпертензія та легка прееклампсія поєднані як стани, що мають єдині діагностичні критерії (дАТ
90-99 мм рт.ст. та протеїнурія < 0,3 г за добу). Насправді таке поєднання абсолютно не
правомірно, а вказані критерії відповідають лише діагнозу «гестаційна гіпертензія». Як вже було
сказано вище, для встановлення діагнозу «прееклампсія» необхідно мати протеїнурію, тобто ≥
0,3 г білка в добовій порції сечі.
Крім того, на відміну від іноземних класифікацій, в українській версії для визначення тяжкої
прееклампсії не враховується систолічний артеріальний тиск. Дослідження останніх років
доводять, що сАТ > 160 мм рт.ст. достовірно збільшує ризик інсульту у вагітної, і тому є значущим
діагностичним маркером, яким не варто нехтувати.
1
Хотілось би, також, звернути увагу на те, що у доступних іноземних клінічних настановах
набряки не включені в діагностичні критерії прееклампсії.
1,60,61
Низка досліджень
продемонструвала, що навіть набряки обличчя не є чутливими та специфічними маркерами
прееклампсії.
77,78
Крім того, достовірного зв’язку набряків та надлишкового збільшення ваги
жінки з підвищенням рівня перинатальної смертності не було знайдено.
77
На сьогодні добре відомо, що в патогенезі прееклампсії значна роль належить ендотеліальній
дисфункції (так звана «гестаційна ендотеліопатія).
1
Одним з проявів гестаційної ендотеліопатії є
збільшення проникності судинної стінки, естравазація рідини, та набряки. Тому не враховувати
набряки взагалі було б неправомірно.
* Небезпечні стани: персистуючий головний біль або незвичайний головний біль, який
щойно з’явився; порушення зору; біль у животі, особливо у правому верхньому квадранті;
нудота або блювання; біль у грудях або диспное; олігурія ≤ 400-500 мл/добу; підвищення
рівня креатиніну сироватки (відповідно до локальних лабораторних нормативів);
збільшення рівня АСТ, АЛТ або ЛДГ; тромбоцити <100x10
9
/л; альбумін плазми < 20 г/л;